13.Контролюючі органи та органи стягнення

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ (далі - ПКУ) контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби (пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ); митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони (пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ).

Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи (п. 41.3 ст. 41 ПКУ).

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів (п. 41.4 ст. 41 ПКУ).

Згідно із п. 41.5 ст. 41 ПКУ органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Діяльність контролюючих органів передбачає необхідність налагодження тісної взаємодії з іншими державними службами, функціонування яких може бути пов’язане з оподаткуванням або може створювати інформаційні передумови для оподаткування, попередження незаконних дій платників, встановлення обставин і змісту податкових правопорушень, реалізації перевірочних заходів тощо.

Важливо, щоб при реалізації повноважень не дублювалися дії різних державних служб щодо платників податків. В іншому випадку виявлятиме себе дестимулюючий вплив адміністрування податків на економічну активність в країні. На це спрямовано ряд передбачених цією статтею норм:

– заборона (за будь-яких умов) на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків іншими органами, крім податкових та митних;

– розмежування повноважень між контролюючими органами;

– концентрація компетенції щодо стягнення.

14. Податковий період та його види

Податковий період - це період часу, встановлений відносно окремих видів податків (зборів) по закінченні якого визначається база оподаткування, обчислюється сума податку та відбувається його сплата.

2. Коментована стаття містить перелік видів податкових періодів в залежності від такого критерію як - строки сплати.

Законодавець поділяє їх на:

- календарний рік;

- календарне півріччя (зазначений податковий період включено до ст. 34 відповідно до змін внесених до ПК Законом України від 7 липня 2011 р. N 3609-VI);

- календарний квартал;

- календарний місяць;

- календарний день.

3. В кожному Розділі ПК, в якому врегульовано справляння конкретного виду податку (збору), зазначено, який податковий період застосовується для обчислення і сплати даного податку. Наприклад,

календарний рікє податковим періодом при сплаті плати за землю (ст. 285), податку на нерухоме майно (пп. 265.6.1 ст. 265);

календарний квартал - при сплаті збору за місця для паркування транспортних засобів (пп. 266.5.3. ст. 266); туристичного збору (пп. 268.7.3 ст. 268);

календарний місяць - при сплаті ПДВ (ст. 202 ПК), збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками (ст. 313 ПК); збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності ст. 317 ПК);

календарний день - як податковий період застосовується щодо фізичних осіб, які сплачують ПДВ та акцизний податок при ввезенні в Україну товарів в обсягах, що підлягають обкладенню митом. Якщо товари ввозяться фізичною особою, що не є підприємцем, їх оподаткування регулюється відповідно до вимог, викладених в Законі України від 13 вересня 2001 року "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України".

Види податків та зборів

8.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори

9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

     9.1.1. податок на прибуток підприємств;

     9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

     9.1.3. податок на додану вартість;

     9.1.4. акцизний податок;

     9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

     9.1.6. екологічний податок;