1. Методи господарського контролю

Контроль як функція управління забезпечує безперервне спосте­реження за процесами виробництва і розподілу суспільно необхідного продукту, їх перевірку та встановлення причин порушень законності господарських операцій. Отже, предметом господарського контролю є виробнича і фінансово-господарська діяльність. Вона складається з окремих процесів, а саме: з постачання, виробництва й реалізації. Усі три процеси взаємопов’язані, постійно змінюють один одного, що обумовлює безперервний кругообіг господарських засобів Для здійснення діяльності потрібні засоби виробництва (засоби праці – будівлі, верстати, машини тощо) і предмети праці (сировина, матеріали тощо). У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти на придбання у постачальників машин, верстатів, сировини, палива та інших засобів виробництва. Об’єктами господарського контролю в цьому процесі є придбання матеріальних цінностей, визначення їх собівартості, розрахунки з постачальниками. У процесі виробництва відбувається створення нового про-дукту. Для цього споживаються засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), які придбані у ході постачання, і використовується жива праця працівників.

У процесі виробництва відбувається створення нового про-дукту. Для цього споживаються засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), які придбані у ході постачання, і використовується жива праця працівників. Отже, у процесі виробництва споживається уречевлена (у засо-бах виробництва) і жива (у формі оплати праці) праця і виробляється нова готова продукція. Об’єктами господарського контролю у цьому процесі є витрати на виробництво продукції, підрахунок її собівартості, а також сама готова продукція у грошовому і натуральному вимірах. Вироблена продукція підлягає реалізації, що відбувається на третій стадії кругообігу засобів. У процесі реалізації готова продукція передається покупцям, які оплачують її грошима. Виручка від реалізації повинна бути більшою від собівартості реалізованої продукції. За рахунок виручки від реалізації покривається собівартість (витрати на виробництво) і формується фінансовий результат – здебільшого прибуток. Він визначається як різниця між виручкою від реалізації і собівартістю реалізованої продукції. Позитивна різниця – прибуток, негативна – збиток. Об’єктами господарського контролю у цьому процесі є обсяг реалізованої продукції у грошовому і натуральному вимірах, витрати, пов’язані з реалізацією, фінансовий результат від реалізації, розрахунки з покупцями, що виникають під час реалізації. Тобто об’єктом господарського контролю є власне процес реалізації і одержаний фінансовий результат.

2.Види перевірок і їх визначення

Контрольна інформація використовується в процесі регулювання. Таким чином, говорять про доцільність об'єднання планування і контролю в єдину систему управління (Controlling): планування, контроль, звітність.

Контроль здійснюється особами, прямо або опосередковано залежними від процесу. Перевірка (ревізія) - контроль особами, незалежними від процесу.

Контроль можна також класифікувати: за приналежністю до підприємства суб'єкта контролю (внутрішній, зовнішній); за підставою для обов'язку (добровільний, по статуту, договірний, згідно із законом); за об'єктом контролю (за об'єктом, за рішеннями, за результатами); за регулярністю (регулярний, нерегулярний, спеціальний).

Процес контролю в загальному випадку повинен пройти такі стадії:

1. Визначення концепції контролю (всеосяжна система контролю "Controlling" або приватні перевірки).

2. Визначення мети контролю (рішення про доцільність, правильність, регулярність, ефективність процесу управління).

3. Планування перевірки.

4. Об'єкти контролю (потенціали, методи, результати, показники і т. д.); норми, що перевіряються (етичні, правові, виробничі); суб'єкти контролю (внутрішні або зовнішні органи контролю); методи контролю; обсяг і засоби контролю (повний, суцільний, вибірковий, ручні, автоматичні, комп'ютеризовані); терміни і тривалість перевірок; послідовність, методики і допуски перевірок.

5. Визначення значень дійсних і наказаних.

6. Встановлення ідентичності розбіжностей (виявлення, кількісна оцінка).

7. Вироблення рішення, визначення його ваги.

8. Документування рішення.

9. Мета перевірки.

10. Повідомлення рішення (усне, письмовий звіт).

11. Оцінка рішення (аналіз відхилень, локалізація причин, встановлення відповідальності, дослідження можливостей виправлення, заходи з усунення недоліків).

Для ухвалення рішення про контроль і організацію процесів контролю можуть мати значення ряд критеріїв: його ефективність, ефект впливу на людей, завдання контролю і його межі.

Заходами адміністративного контролю за підприємницькою діяльністю є проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами.

Контрольно-ревізійна робота відіграє важливу роль в господарському механізмі управління народним господарством, оскільки координує і погоджує ряд однорідних процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників.

Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудових процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення. До контрольно-ревізійних процедур відносять організацію перевірки наявності та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розрахункових операцій і т. д. Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок.

Перевірка - це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

За повнотою перевірки господарських операцій ревізії поділяють на суцільні-документальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані. Залежно від широти охоплення питань ревізії можна поділяти па тематичні, фінансові (некомплексні) і комплексні. Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють первинні, повторні і додаткові. Практичне значення класифікації ревізій полягає в тому, що вона дозволяє розрахувати необхідний робочий час для перевірок і складати конкретні і реальні плани ревізій. Планові ревізії проводять за раніше накресленими планами, які узгоджуються з вищими органами. Позапланові ревізії проводять позачергово, якщо одержано сигнали про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при погіршенні результатів роботи за основними фінансовими показниками. На вимогу слідчих органів проводяться при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв'язку зі зловживанням відповідних посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному законодавстві.