Визнання та оцінка основних засобів

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання яких більше 1 року.

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма приладдями до нього і окремо конструктивно-відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій чи відокремлений комплекс конструктивно-з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу а не самостійно.

Група основних засобів – це сукупність однотипних за технічними поняттями (характеристиками) призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. Кожному об’єкту основних засобів привласнюється інвентарний номер, який позначається на ньому за допомогою фарби, насічки, жетона.

Цей номер закріплюється за об’єктом на весь строк служби і відображається у всіх первинних документах і реєстрах.

Основні засоби визнаються активами, якщо виконуються наступні вимоги:

• якщо існує ймовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди від його використання.

• Якщо його вартість може бути достовірно визначена.

Первісна вартість – це сума грошових коштів, сплачена для придбання або витрачена для створення необоротних активів. Вона складається з таких витрат:

• суми, сплаченої постачальником активів та підприємством за будівельно-матеріальні роботи;

• реєстраційні збори;

• суму ввізного мита;

• витрати зі страхування ризиків доставки;

• витрати на установку, доведення до необхідного стану.

Якщо справедлива вартість більша ніж на 10%, відрізняється від облікової вартості та їх переоцінюють.

Переоцінена вартість – це вартість основних засобів після їх переоцінки. Суму дооцінки включають в додатковий капітал, а суму уцінки відносять на витрати.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство планує отримати від реалізації об’єкту після закінчення терміну його корисного використання за мінусом витрат пов’язаних з його продажем.

Залишкова вартість – це різниця між первісною, або переоціненою вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Постійно змінюється.

**Задача**

Визначити первісну вартість станка, якщо:

• сплачено постачальнику - 1000

• 0 грн.

• транспортні витрати - 500 грн.

• витрати на установку, налаштування – 300 грн.

• сплачено % за кредит для придбання – 200 грн.(не входить)

• зарплата адмінперсоналу 1000 грн.(не входить)

1)Первісна вартість: 10000+500+300=10800 грн.

За 2 роки зараховано знос 2000 грн.

Визначити залишкову вартість!

3. 10800-2000=8800

Через рік справедлива вартість такого станка становила 5000 грн.

Переоцінена вартість = 5000 грн.

Після закінчення строку корисного використання планується отримати металобрухту на суму 500 грн., витрати на розбору – 100 грн.

4. Ліквідаційна вартість = 500-100=400 грн.