- •Лекція №3
- •Типи трансплантатів
- •Трансплантація
- •Етапи селекції
- •Антигени гістосумісності
- •Антигени hla
- •Головні антигени hla
- •Співпадіння антигенів hla
- •2)Днк-генотипування (плр – визначення не hla-антигенів, а самих генів у 6-ій хромосомі; це більш точний метод, але значно дорожчий і трудомісткіший). Оцінка сумісності донор-реципієнт
- •1.Надгостре відторгнення. 2. Гостре відторгнення. 3. Хронічне відторгнення.
- •1.Постійна імуносупресія (недостатня супресія приводить до ризику відторгнення, надмірна супресія – до розвитку некерованих інфекційних ускладнень і злоякісних пухлин).
- •Порушення імунних механізмів
- •1) Внутрішньоматкові інфекції (сприяють “перемиканню” імунної системи вагітної з домінування т-хелперів-2 на т-хелпери-1; це призводить до імунного конфлікту “мати-плід” і переривання вагітності);
- •2) Медичні аборти в анамнезі (залишають після себе імунозапальні та гормональні зміни, які під час наступної вагітності завдяки механізмам пам’яті відторгують плід).
- •Імунологія безпліддя
- •Вторинний імунодефіцит
- •Антиспермальний імунний конфлікт
- •Діагностика антиспермальних антитіл
- •Лікування антигаметного імунного конфлікту
- •Значення гістосумісності між подружжям
- •Лікування безпліддя при підвищеній гістосумісності
- •1.Імунізація дружини пулом лімфоцитів чоловіка (лімфоцити чоловіка вводять жінці в/ш в 10-15 точок на плечі протягом 2-3 циклів перед запланованою вагітністю).
- •2. Пересадження дружині шматка шкіри чоловіка (перед і під час вагітності підшивають шматок шкіри чоловіка на плечі жінки).
- •Несумісність за резус-антигеном
- •85% Жителів Європи є RhD-позитивними і 15% – RhD-негативними.
- •Профілактика резус-конфлікту
- •Конфлікт за системою ав0
- •1.Імуносупресивні речовини, виділені лімфоцитами і макрофагами (іл-10, PgЕ2). 2. Блокуючі антитіла. 3. Цік (циркулюючі імунні комплекси). 4. Тфр-β (трансформуючий фактор росту-бета).
- •1. Фактор росту пухлини, виділений макрофагами. 2. Іл-2. 3. Іл-6. 4. Γ-інф. 5. Порушення функцій т-кілерів та апк (антиген-презентуючих клітин).
- •1) Моноклональні ат:
- •1. Пацієнт-специфічні вакцини.
- •2. Тумор-специфічні вакцини.
- •1. Системні (счв, ра та ін.).
- •2. Органоспецифічні (тиреоїдит Хашімото, цд і типу, міастенія гравіс, атрофічний гастрит та ін.).
- •1. Неспецифічні (універсальні) – характерні для багатьох аутоімунних захворювань (протиядерні, протимітохондріальні, антифосфоліпідні).
- •2. Тканиноспецифічні – їх вплив обмежений певним типом тканин, хоча не завжди обмежений певним органом (ат до острівців Лангерганса при цд і типу; ат до ацетилхолінових рецепторів при міастенії).
- •3. Органоспецифічні – їх дія обмежена органом, але не тканиною (ат до епітелію жовчних шляхів при первинному біліарному цирозі).
- •1) Імуносупресія:
- •2) Детоксикаційна терапія (ентеросорбція,
- •4) Моноклональні антитіла (до cd3, до il2r).
2. Тумор-специфічні вакцини.
Вакцини масово синтезуються для використання будь-яким онкохворим з певною конкретною пухлиною.
Аутоімунні захворювання
Це патологічний процес, який характеризується розвитком стійкої імунної відповіді проти власних антигенів і приводить до ураження органів і тканин.
Значно частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків. Найбільший ризик виникнення – у віці 20-40 років
Найважливіший етіологічний момент – природжена схильність до дефектів розпіз-нання антигенів і підтримання аутотоле-рантності.
Поділ і характеристика
Аутоімунні захворювання поділяють на дві групи:
1. Системні (счв, ра та ін.).
2. Органоспецифічні (тиреоїдит Хашімото, цд і типу, міастенія гравіс, атрофічний гастрит та ін.).
Аутоімунний процес може опосередковуватися як гуморальними (аутоАТ, ЦІК), так і клітинними (сповільнена гіперчутливість, Т-кілери) механізмами.
Більшість аутоімунних захворювань
асоційована з антигенами HLA-DR.
Імунологічні ознаки аутоімунних захворювань
Підвищений рівень гаммаглобулінів у крові
Наявність аутоантитіл
Знижений рівень сироваткового комплементу
Високий вміст ЦІК
Зниження вмісту й активності Т-супресорів
Виявлення при біопсії пошкодження тканин і фіксованих у них імунних комплексів
Типи аутоантитіл
1. Неспецифічні (універсальні) – характерні для багатьох аутоімунних захворювань (протиядерні, протимітохондріальні, антифосфоліпідні).
2. Тканиноспецифічні – їх вплив обмежений певним типом тканин, хоча не завжди обмежений певним органом (ат до острівців Лангерганса при цд і типу; ат до ацетилхолінових рецепторів при міастенії).
3. Органоспецифічні – їх дія обмежена органом, але не тканиною (ат до епітелію жовчних шляхів при первинному біліарному цирозі).
Імунологічна привілегія
Імунологічно привілегійованими місцями в організмі є мозок, очі, щитоподібна залоза, матка (плід), яєчка. За статистикою саме ці тканини частіше за інші стають об’єктом аутоімунного пошкодження, напр., симпатична офтальмія (дослівно “запалення другого ока”).
Лікування
І. Етіотропна терапія (стимуляція розвитку толерантності – per os отримують антиген (напр., мілорал при ЦД).
ІІ. Патогенетична терапія:
1) Імуносупресія:
а) медикаментозна (ГКС, цитостатики);
б) хірургічна (тимектомія при міастенії гравіс).
2) Детоксикаційна терапія (ентеросорбція,
гемосорбція, плазмаферез).
3) Т-клітинна вакцинація (активація Тс).
4) Моноклональні антитіла (до cd3, до il2r).