- •Лекція №3
- •Типи трансплантатів
- •Трансплантація
- •Етапи селекції
- •Антигени гістосумісності
- •Антигени hla
- •Головні антигени hla
- •Співпадіння антигенів hla
- •2)Днк-генотипування (плр – визначення не hla-антигенів, а самих генів у 6-ій хромосомі; це більш точний метод, але значно дорожчий і трудомісткіший). Оцінка сумісності донор-реципієнт
- •1.Надгостре відторгнення. 2. Гостре відторгнення. 3. Хронічне відторгнення.
- •1.Постійна імуносупресія (недостатня супресія приводить до ризику відторгнення, надмірна супресія – до розвитку некерованих інфекційних ускладнень і злоякісних пухлин).
- •Порушення імунних механізмів
- •1) Внутрішньоматкові інфекції (сприяють “перемиканню” імунної системи вагітної з домінування т-хелперів-2 на т-хелпери-1; це призводить до імунного конфлікту “мати-плід” і переривання вагітності);
- •2) Медичні аборти в анамнезі (залишають після себе імунозапальні та гормональні зміни, які під час наступної вагітності завдяки механізмам пам’яті відторгують плід).
- •Імунологія безпліддя
- •Вторинний імунодефіцит
- •Антиспермальний імунний конфлікт
- •Діагностика антиспермальних антитіл
- •Лікування антигаметного імунного конфлікту
- •Значення гістосумісності між подружжям
- •Лікування безпліддя при підвищеній гістосумісності
- •1.Імунізація дружини пулом лімфоцитів чоловіка (лімфоцити чоловіка вводять жінці в/ш в 10-15 точок на плечі протягом 2-3 циклів перед запланованою вагітністю).
- •2. Пересадження дружині шматка шкіри чоловіка (перед і під час вагітності підшивають шматок шкіри чоловіка на плечі жінки).
- •Несумісність за резус-антигеном
- •85% Жителів Європи є RhD-позитивними і 15% – RhD-негативними.
- •Профілактика резус-конфлікту
- •Конфлікт за системою ав0
- •1.Імуносупресивні речовини, виділені лімфоцитами і макрофагами (іл-10, PgЕ2). 2. Блокуючі антитіла. 3. Цік (циркулюючі імунні комплекси). 4. Тфр-β (трансформуючий фактор росту-бета).
- •1. Фактор росту пухлини, виділений макрофагами. 2. Іл-2. 3. Іл-6. 4. Γ-інф. 5. Порушення функцій т-кілерів та апк (антиген-презентуючих клітин).
- •1) Моноклональні ат:
- •1. Пацієнт-специфічні вакцини.
- •2. Тумор-специфічні вакцини.
- •1. Системні (счв, ра та ін.).
- •2. Органоспецифічні (тиреоїдит Хашімото, цд і типу, міастенія гравіс, атрофічний гастрит та ін.).
- •1. Неспецифічні (універсальні) – характерні для багатьох аутоімунних захворювань (протиядерні, протимітохондріальні, антифосфоліпідні).
- •2. Тканиноспецифічні – їх вплив обмежений певним типом тканин, хоча не завжди обмежений певним органом (ат до острівців Лангерганса при цд і типу; ат до ацетилхолінових рецепторів при міастенії).
- •3. Органоспецифічні – їх дія обмежена органом, але не тканиною (ат до епітелію жовчних шляхів при первинному біліарному цирозі).
- •1) Імуносупресія:
- •2) Детоксикаційна терапія (ентеросорбція,
- •4) Моноклональні антитіла (до cd3, до il2r).
1.Імуносупресивні речовини, виділені лімфоцитами і макрофагами (іл-10, PgЕ2). 2. Блокуючі антитіла. 3. Цік (циркулюючі імунні комплекси). 4. Тфр-β (трансформуючий фактор росту-бета).
Пробластомні фактори, що посилюють ріст пухлини
1. Фактор росту пухлини, виділений макрофагами. 2. Іл-2. 3. Іл-6. 4. Γ-інф. 5. Порушення функцій т-кілерів та апк (антиген-презентуючих клітин).
Імунодіагностика пухлин
І. Оцінка імунного статусу хворого (імунодефіцит виникає до клінічних проявів; імуносупресія не тотальна, а зміна окремих показників). ІІ. Виявлення специфічних антигенів пухлини: 1) ембріональні антигени; 2) тканинноспецифічні антигени, асоційовані з пухлинами
Ембріональні антигени
Вони властиві для ембріонів та для пухлин у дорослих. Не мають специфічної органотропності. - Альфа-фетопротеїн – рак печінки, пухлини яєчка, простати - Раково-ембріональний антиген – рак товстої кишки, підшлункової залози - Хоріонічний гонадотропін – пухлини матки, яйників, яєчок
Тканинноспецифічні антигени, асоційовані з пухлинами
Простатичний специфічний антиген (PSA) – рак простати - Р-53 – рак сечового міхура - СА-19-9 – рак підшлункової залози - СА-125 – рак ячників
Методи лікування пухлин
Хірургія
Хіміотерапія
Променева терапія
Імунотерапія
Імунотерапія пухлин
Моноклональні антитіла
Біфункціональні моноклональні антитіла
Пухлино-інфільтруючі лімфоцити
Імуностимулюючі фактори
Протипухлинні вакцини
Моноклональні антитіла
1) Моноклональні ат:
- Рітуксімаб (для л-ня лімфом);
- Герцептин (для л-ня раку легень, лімфом);
- Цетуксімаб (для л-ня колоректального раку);
2) моноклональні АТ + токсин (цитотоксичний лік):
- Мілотарг;
- САТ-3888;
3) моноклональні антитіла + радіоізотоп:
- Зевалін;
- Бексар.
Біфункціональні моноклональні антитіла
Блінатумомаб – синтетичне моноклональне АТ, одна частина якого зв’язується з CD19 (антигеном на поверхні пухлинних В-лімфоцитів), а друга – із CD3 (молекулою на Т-лімфоцитах, в т.ч. на Т-кілерах). Після фіксації антитілом атипової клітини і Т-кілера останній стимулюється для знищення пухлинної клітини. Застосовують для л-ня лімфом.
Пухлиноінфільтруючі лімфоцити
Лімфоцити хворого культивують in vitro в присутності його атипових клітин та ІЛ-2 (фактор росту). Ці лімфоцити ще називають ЛАК-клітинами (лімфокін-активовані кілери). Через деякий час ЛАК-клітини вводять пацієнтові, де вони атакують пухлину.
Імуностимулюючі фактори
БЦЖ (Bacillus Calmette-Guérin) (бацила Кальметта-Герена) – ослаблена жива коров’яча туберкульозна бацила. П/ш вводять при раку молочної з-зи, меланомі.
Ксеногенний трансплантат (шкірний) – при відторгненні стимулюють клітинні механізми (при меланомі).
Інтерферон-γ – посилює експресію HLA-І класу на атипових клітинах, що робить їх чутливими до Т-кілерів.
Протипухлинні вакцини
1. Пацієнт-специфічні вакцини.
Вакцини виготовлені за допомогою антигенів пухлини конкретного пацієнта.