- •Лекція №3
- •Типи трансплантатів
- •Трансплантація
- •Етапи селекції
- •Антигени гістосумісності
- •Антигени hla
- •Головні антигени hla
- •Співпадіння антигенів hla
- •2)Днк-генотипування (плр – визначення не hla-антигенів, а самих генів у 6-ій хромосомі; це більш точний метод, але значно дорожчий і трудомісткіший). Оцінка сумісності донор-реципієнт
- •1.Надгостре відторгнення. 2. Гостре відторгнення. 3. Хронічне відторгнення.
- •1.Постійна імуносупресія (недостатня супресія приводить до ризику відторгнення, надмірна супресія – до розвитку некерованих інфекційних ускладнень і злоякісних пухлин).
- •Порушення імунних механізмів
- •1) Внутрішньоматкові інфекції (сприяють “перемиканню” імунної системи вагітної з домінування т-хелперів-2 на т-хелпери-1; це призводить до імунного конфлікту “мати-плід” і переривання вагітності);
- •2) Медичні аборти в анамнезі (залишають після себе імунозапальні та гормональні зміни, які під час наступної вагітності завдяки механізмам пам’яті відторгують плід).
- •Імунологія безпліддя
- •Вторинний імунодефіцит
- •Антиспермальний імунний конфлікт
- •Діагностика антиспермальних антитіл
- •Лікування антигаметного імунного конфлікту
- •Значення гістосумісності між подружжям
- •Лікування безпліддя при підвищеній гістосумісності
- •1.Імунізація дружини пулом лімфоцитів чоловіка (лімфоцити чоловіка вводять жінці в/ш в 10-15 точок на плечі протягом 2-3 циклів перед запланованою вагітністю).
- •2. Пересадження дружині шматка шкіри чоловіка (перед і під час вагітності підшивають шматок шкіри чоловіка на плечі жінки).
- •Несумісність за резус-антигеном
- •85% Жителів Європи є RhD-позитивними і 15% – RhD-негативними.
- •Профілактика резус-конфлікту
- •Конфлікт за системою ав0
- •1.Імуносупресивні речовини, виділені лімфоцитами і макрофагами (іл-10, PgЕ2). 2. Блокуючі антитіла. 3. Цік (циркулюючі імунні комплекси). 4. Тфр-β (трансформуючий фактор росту-бета).
- •1. Фактор росту пухлини, виділений макрофагами. 2. Іл-2. 3. Іл-6. 4. Γ-інф. 5. Порушення функцій т-кілерів та апк (антиген-презентуючих клітин).
- •1) Моноклональні ат:
- •1. Пацієнт-специфічні вакцини.
- •2. Тумор-специфічні вакцини.
- •1. Системні (счв, ра та ін.).
- •2. Органоспецифічні (тиреоїдит Хашімото, цд і типу, міастенія гравіс, атрофічний гастрит та ін.).
- •1. Неспецифічні (універсальні) – характерні для багатьох аутоімунних захворювань (протиядерні, протимітохондріальні, антифосфоліпідні).
- •2. Тканиноспецифічні – їх вплив обмежений певним типом тканин, хоча не завжди обмежений певним органом (ат до острівців Лангерганса при цд і типу; ат до ацетилхолінових рецепторів при міастенії).
- •3. Органоспецифічні – їх дія обмежена органом, але не тканиною (ат до епітелію жовчних шляхів при первинному біліарному цирозі).
- •1) Імуносупресія:
- •2) Детоксикаційна терапія (ентеросорбція,
- •4) Моноклональні антитіла (до cd3, до il2r).
Співпадіння антигенів hla
Кожна людина має по 6 головних антигенів (напр., HLA-А1, HLA-А2, HLA-В5, HLA-В7, HLA-DR1, HLA-DR2): три – від батька (HLA-А1, HLA-В5, HLA-DR2) і три – від матері (HLA-А2, HLA-В7, HLA-DR1). Для трансплантації потрібне співпадіння хоча б по п’яти із шести головних антигенів HLA. Неспівпадіння по двох антигенах не виключає можливість трансплантації в принципі, але сильно підвищує ймовірність відторгнення трансплантату. Неспівпадіння по трьох і більше антигенах виключає саму можливість трансплантації від даного донора даному реципієнту.
HLA-типування
Для ідентифікації сумісності донора і реципієнта по HLA-антигенах проводять типування. Є два способи ідентифікації: 1) серотипування (лімфоцитотоксичний тест – визначення антигенів за допомогою HLA-сироваток, які об’єднані у стандартні набори (панелі));
2)Днк-генотипування (плр – визначення не hla-антигенів, а самих генів у 6-ій хромосомі; це більш точний метод, але значно дорожчий і трудомісткіший). Оцінка сумісності донор-реципієнт
Крос-матч реакція. Сироватка реципієнта може містити так звані передіснуючі АТ (внаслідок сенсибілізації реципієнта гемотрансфузіями, багатьох вагітностей у жінок і т.д.). Забирають зразки сироватки у реципієнта і додають лімфоцити донора. При лізисі лімфоцитів – трансплантація не проводиться.
Реакція змішаних лімфоцитів. Змішують лімфоцити донора і реципієнта – при їх несумісності відбувається бласттрансформація (перетворення лімфоцитів у бластні клітини).
Типи реакцій відторгнення
1.Надгостре відторгнення. 2. Гостре відторгнення. 3. Хронічне відторгнення.
Надгостре відторгнення
Відбувається на операційному столі – переважно через кілька хвилин. Причина – несумісність за системою АВ0 або наявність передіснуючих АТ до інших АГ донора. Донорський орган атакується антитілами реципієнта – тромбоз судин органа і його відторгнення.
Гостре відторгнення
Відбувається протягом перших місяців після пересадки. Це клітинноопосередкована імунна відповідь на трансплантат при відсутності медикаментозної імуносупресії.
Хронічне відторгнення
Відбувається переважно через кілька років після пересадки. Може опосередковуватися як за рахунок клітинних, так і гуморальних факторів, частіше – обох компонентів.
Посттрансплантаційний моніторинг
Необхідний при ало- і ксенотрансплантації. Проводиться контроль ефективності імуносупре-сивної терапії та прогнозування кризу відторгнення. Найефективніший критерій прогнозу – імунорегуляторний індекс (Тх / Тс). В нормі ІРІ = 1,5-3,5. При ІРІ < 1,0 зростає ризик розвитку інфекційних ускладнень. При ІРІ > 4,0 виникає загроза відторгнення транс-плантата.
Посттрансплантаційна терапія
1.Постійна імуносупресія (недостатня супресія приводить до ризику відторгнення, надмірна супресія – до розвитку некерованих інфекційних ускладнень і злоякісних пухлин).
2. Профілактика і лікування кризів відторгнення (збільшують дози імуно-депресантів, напр., пульс-терапія). 3. Профілактика і лікування інфекційних процесів (виникають на фоні імуносупресії; застосовують трива-лі курси антибіотиків).
Імуносупресивна терапія
глюкокортикоїди - азатіоприн - селективні імунодепресанти (циклоспорин А, такролі-мус, сіролімус, мікофенолату мофетил)
- біологічні препарати (антилімфоцитарна сироватка, антилімфоцитарний імуногло- булін) - моноклональні антитіла (інфліксімаб (анти-TNF-α), муромонаб (анти-CD3), даклізумаб (анти-CD25))
Імунологія репродукції
Плід – це природній най-більш вдалий і важливий транс-плантат, він є напівалогенним трансплантатом.
Основним механізмом, який забезпечує нормальний перебіг запліднення та вагітності, є імуно-логічна толерантність. Це при-гнічення імунної відповіді на певний антиген при збереженні імунологічної реактивності на інші.
Імунологічна толерантність
Багато механізмів пригнічують імунну відповідь матері на плід:
альфа-фетопротеїн;
прогестерон;
децидуальна оболонка;
хоріонічний гонадотропін;
плацента;
відсутність на трофобласті класичних антигенів HLA класу І та ІІ;
зниження функції Т-хелперів-1 і їх продуктів: ІЛ-2, ФНП-α, γ-ІФН;
посилення функції Т-хелперів-2 і їх продуктів: ІЛ-4, ІЛ-10;
блокувальні антитіла;
зростає активність Т-супресорів, тому ІРІ зменшується у 1,5-2 рази.