- •Лекція №3
- •Типи трансплантатів
- •Трансплантація
- •Етапи селекції
- •Антигени гістосумісності
- •Антигени hla
- •Головні антигени hla
- •Співпадіння антигенів hla
- •2)Днк-генотипування (плр – визначення не hla-антигенів, а самих генів у 6-ій хромосомі; це більш точний метод, але значно дорожчий і трудомісткіший). Оцінка сумісності донор-реципієнт
- •1.Надгостре відторгнення. 2. Гостре відторгнення. 3. Хронічне відторгнення.
- •1.Постійна імуносупресія (недостатня супресія приводить до ризику відторгнення, надмірна супресія – до розвитку некерованих інфекційних ускладнень і злоякісних пухлин).
- •Порушення імунних механізмів
- •1) Внутрішньоматкові інфекції (сприяють “перемиканню” імунної системи вагітної з домінування т-хелперів-2 на т-хелпери-1; це призводить до імунного конфлікту “мати-плід” і переривання вагітності);
- •2) Медичні аборти в анамнезі (залишають після себе імунозапальні та гормональні зміни, які під час наступної вагітності завдяки механізмам пам’яті відторгують плід).
- •Імунологія безпліддя
- •Вторинний імунодефіцит
- •Антиспермальний імунний конфлікт
- •Діагностика антиспермальних антитіл
- •Лікування антигаметного імунного конфлікту
- •Значення гістосумісності між подружжям
- •Лікування безпліддя при підвищеній гістосумісності
- •1.Імунізація дружини пулом лімфоцитів чоловіка (лімфоцити чоловіка вводять жінці в/ш в 10-15 точок на плечі протягом 2-3 циклів перед запланованою вагітністю).
- •2. Пересадження дружині шматка шкіри чоловіка (перед і під час вагітності підшивають шматок шкіри чоловіка на плечі жінки).
- •Несумісність за резус-антигеном
- •85% Жителів Європи є RhD-позитивними і 15% – RhD-негативними.
- •Профілактика резус-конфлікту
- •Конфлікт за системою ав0
- •1.Імуносупресивні речовини, виділені лімфоцитами і макрофагами (іл-10, PgЕ2). 2. Блокуючі антитіла. 3. Цік (циркулюючі імунні комплекси). 4. Тфр-β (трансформуючий фактор росту-бета).
- •1. Фактор росту пухлини, виділений макрофагами. 2. Іл-2. 3. Іл-6. 4. Γ-інф. 5. Порушення функцій т-кілерів та апк (антиген-презентуючих клітин).
- •1) Моноклональні ат:
- •1. Пацієнт-специфічні вакцини.
- •2. Тумор-специфічні вакцини.
- •1. Системні (счв, ра та ін.).
- •2. Органоспецифічні (тиреоїдит Хашімото, цд і типу, міастенія гравіс, атрофічний гастрит та ін.).
- •1. Неспецифічні (універсальні) – характерні для багатьох аутоімунних захворювань (протиядерні, протимітохондріальні, антифосфоліпідні).
- •2. Тканиноспецифічні – їх вплив обмежений певним типом тканин, хоча не завжди обмежений певним органом (ат до острівців Лангерганса при цд і типу; ат до ацетилхолінових рецепторів при міастенії).
- •3. Органоспецифічні – їх дія обмежена органом, але не тканиною (ат до епітелію жовчних шляхів при первинному біліарному цирозі).
- •1) Імуносупресія:
- •2) Детоксикаційна терапія (ентеросорбція,
- •4) Моноклональні антитіла (до cd3, до il2r).
Лекція №3
Основи трансплантаційного імунітету. Імунологія репродукції. Протипухлинний імунітет. Аспекти аутоімунних захворювань
Трансплантація – це хірургічне пересадження тканин чи органів від одного організму (донора) до другого організму (реципієнта).
Пітер Медавар(1915-1987)Британський біолог.
Відкрив процес прийняття або відторгнення імунною системою трансплантованих тканин (імунологічну толерантність).Лауреат Нобелівської премії 1960 р.
Томас Старзл (народився у 1926 р.)
Американський хірург-трансплантолог.Здійснив першу трансплантацію печінки людині у 1963 році.
Крістіан Барнард (1922-2001)
Хірург-трансплантолог.Виконав першу трансплантацію серця від людини людині у 1967 році.
Типи трансплантатів
Аутотрансплантат – донор і реципієнт є однією й тією ж особою. Ізотрансплантат (синтрансплантат) – донор і реци-пієнт є однояйцевими близнюками. Алотрансплантат (гомотрансплантат) – донор і реципієнт належать до одного виду (від людини до людини).
Ксенотрансплантат (гетеро-трансплантат) – донор і реципієнт належать до різних видів (від тварини до людини).
Трансплантація
Аутологічні та ізогенні трансплантати приживаються. Алогенні та ксеногенні трансплантати відторгуються. Продовження тривалості функціонування трансплантата: 1) передтрансплантаційна селекція; 2) післятрансплантаційна імуносупресія.
Селекція – це відбір максимально подібної в антигенному плані пари “донор-реципієнт”. У донора повинно бути якнайменше таких антигенів гістосумісності, яких немає у реципієнта.
Етапи селекції
Оцінка сумісності донор-реципієнт: 1. Сумісність груп крові за с-мою АВ0 і резус-фактором. 2. HLA-типування. 3. Крос-матч реакція. 4. Реакція змішаних лімфоцитів. Б. Визначення імунного статусу реципієнта (напр., наявність аутоАТ при аутоімунних захворюваннях зумовлює відторгнення трансплантата навіть при повній сумісності донора і реципієнта).
Визначення абсолютних і відносних протипоказань до трансплантації (поліор-ганна недостатність, іноперабельні онко-захворювання, активні інфекційні процеси
Антигени гістосумісності
Антигени гістосумісності (трансплантаційні антигени) – це білки на поверхні клітин органа, які відпо-відають за сумісність тканин. Найважливіші з них: 1) антигени HLA (людські лейкоцитарні антигени), які є продуктами генів головного комплексу гістосумісності; 2) еритроцитарні антигени (за системою АВ0 та резус-фактором).
Антигени hla
У людини комплекс генів HLA розташований на короткому плечі 6-ої хромосоми у певних локусах (ділянках). Гени І класу HLA містяться у трьох локусах: А, В, С. Гени ІІ класу HLA – у локусі D, який складається з трьох сублокусів: DR, DQ і DP. Певні локуси відповідають за синтез відповідних HLA-молекул: локус А – за синтез HLA-А, локус DR – за HLA-DR і т.д. Тобто до антигенів І класу належать молекули HLA-А, HLA-В, HLA-С, а до ІІ класу – HLA-DR, HLA-DQ, HLA-DP.
Головні антигени hla
Серед усіх цих антигенів головними транс-плантаційними антигенами вважаються HLA-А, HLA-В та HLA-DR, оскільки саме вони є найважливішими структурами, які розпізнаються імунною системою господаря при відторгненні трансплантата.
У кожному локусі можлива наявність значної кількості алелів (варіантів). Тому відповідно будуть синтезуватися певні серологічні типи молекул HLA.