44. Кава ю. Кульчицького

Діялося це 1683 року далеко від України .

Величезна армія турецького султана Ахмета ІІ, яка завоювала багато європейських міст, узяла в облогу столицю Австрії Відень Урятувати нечисленних захисників Відня могли тільки союзники - німці й поляки, якби вони прийшли на допомогу Але союзники не знають, що турецькі війська стоять під самими мурами Відня Щоб передати таку звістку, пробратися через ворожі кордони зголосився вусатий чолов’яга з люлькою в зубах . Він сказав, що знає турецьку мову й легко може видати себе за турка

Це був український козак Юрій Кульчицький На той час йому виповнилося сорок три роки Народився він поблизу Самбора на Львівщині . Закінчив церковну школу і ще зовсім юним хлопцем подався на Січ У походах і битвах швидко став бувалим козаком В одному з походів йому не пощастило - потрапив до турків у полон Однак біда принесла Кульчицькому й користь: здібний бранець бездоганно вивчив турецьку мову

Після викупу з полону Кульчицький переїхав до Відня, де спочатку працював перекладачем, а потім став купцем

Австрійські воєначальники вручили сміливцеві листа Він, переодягнувшись у турецьке вбрання, разом із товаришем сербом Михайловичем зміг пробратися через ворожий заслін і передати листа союзникам Ті швидко зібрали військо й рушили до Відня, щоб урятувати столицю

І оборонці протрималися, доки надійшла допомога . Під стінами Відня об’єднані війська німців, поляків і козацькі полки розгромили турецьку армію

Зібралися після перемоги найшанованіші люди Відня й запитали Кульчицького, якої винагороди бажають сміливці Михайлович захотів грошей, щоб будинок купити Кульчиць- кий нічого не захотів, лише попросив віддати каву, яку турки покинули з переляку в своєму таборі Пояснив, що дуже любить каву, звик до неї в турецькому полоні Віддали йому гору мішків із кавовими зернами І довго всі дивувалися, навіщо нормальній людині пити таку гіркоту

Пізніше Юрій Кульчицький видав книжку про свої військові пригоди Її прочитало багато людей А в центрі Відня він відкрив першу в місті кав’ярню . І кожен, хто прочитав книжку, йшов до кав’ярні, щоб побачити героя . Купували каву, кривилися, аж сльози від тієї гіркоти їм з очей текли І тоді Кульчицький вирішив додавати до кави цукор Тепер усі пили її із задоволенням І цей рецепт у нього перехопила вся Європа і ще й до сьогодні готує каву саме за ним Шкода тільки, що забули назвати її «кава по-кульчицьки».

Хороброго козака віденці запам’ятали не тільки героєм, рятівником свого міста Він лишився для них ще й першим віденським кав’ярником .

Коли Кульчицький помер, уся столиця Австрії ховала його з великими почестями . Пізніше, у XIX столітті, одну з віденських вулиць назвали на його честь А на одному з будинків було встановлено невелику бронзову скульптуру Кульчицький зображений у турецькому одязі, його обличчя прикрашають чудові козацькі вуса У лівій руці він тримає тацю з філіжанками кави, а в ногах знаходяться трофеї розбитої турецької армії - пощерблені ятагани, бунчуки, хоругви з півмісяцями.