Вступ

З'явившийся в кінці 90-х рр. минулого століття, жанр реаліті-шоу сьогодні став одним із самих улюблених і популярних серед телеглядачів. Якщо раніше подібні проекти були лише засобом заповнення дір в ефірній сітці, то зараз вони займають перші рядки рейтингів глядацьких симпатій.

Люди завжди любили підглядати, тому недивно, що телевізійний жанр, дозволивши робити це легально, завоював популярність у глядачів, а звичайні люди, зайняті на телеекрані життєвими клопотами, стали найбільш цікавим видовищем у світі.

Більшість схильна вважати, що високі рейтинги реаліті зовсім не свідчать про те, що шоу подобається всім. Зовсім навпаки, народ дивиться те, що його обурює. За останні сім років між людські відносини он-лайн стали популярні навіть в ортодоксальних мусульманських країнах. У Німеччині в цьому році був створений цілий телеканал для перегляду «Великий брат» нон-стоп, 24 години на добу. В такій ситуації невимушено згадуєш фільм Пітера Уіра «шоу Трумана», де життя головного героя, зіграного Джимом Керрі, з самого дитинства було частиною телешоу, за яким слідкував весь світ. Настрій продюсерів и виробників шоу говорить про те, що у кожної народженої дитини є шанс опинитися на місці бідолахи Трумана.

Нещодавні вітчизн яли продюсери говорили про те, що зробити таку телепередачу набагато важче ніж серіал. Зараз же, набив руку на нескінчених онлайн-проектах, знімати реліті навіть зручніше. Справа в тому, що порівняно з серіалами реаліті шоу коштує набагато дешевше. Наприклад, 45 хвилин сервала обійдуться продюсеру від 60-120 тис. доларів, а хронометраж реаліті буде коштувати від 10 тис. доларів. Тому, як зазначають директори телеканалів майбутнє телебаченні саме за реаліті-шоу. Справа навіть не стільки у низькому кошторисі подібних проектів, скільки в тому що зміст саме реаліті шоу ближчий до глядача, ніж зміст художніх серіалів. Глядачу цікаві люди, а не вигадані сценаристами, хоч і запозичені з реального життя, людські подоби.

При вивченні феномену реаліті-шоу, хвилює, в першу чергу не драматургічні, а психологічні соціокультурні і філософські основи даного жанру. Драматургія всіляких реаліті-проектів доволі проста, а в деяких випадках практично відсутня. Інша справа – моделі функціонування реаліті в контексті гуманітарного знання, особливості його розвитку у віддзеркаленні інших наук, без звернення до яких, неможливо надати повну характеристику цього жанру. «Постиндустриальный мир открывает новые перспективы журналистского образования. Это связано с абсолютно революционными достижениями как информационной технологии и техники, так и в области гуманитарного знания. Сегодня, чтобы стать журналистом уже недостаточно «владеть пером или камерой»… Медиаобразование долино стать принципиально иным: изучение основ журналистского мастерства в отрыве от социологии, психологии других наук.» (1)

У першому розділі, я прослідкую коротку історію сьогодення реаліті-шоу і зроблю огляд найбільш цікавих закордонних и вітчизняних передач даного форматі; другому розділі я розгляну драматургію реаліті-шоу та її жанротворчих факторах згідно класифікації А.А. Тертичного; у третьому розділі зупинюся на соціопсихологічних аспектах жанру; четвертий розділ буде присвячено аспектам, які необхідні для розгляду перспектив реаліті-шоу, як жанру телебачення.

1.1 Виникнення жанру

Перше в історії телебачення реаліті-шоу з'явилося на екранах американців в 1948 році. Називалося воно "Прихована камера" (Candid Camera). Глядачам демонструвалися ролики, які відображають реакції людей на несподівані ситуації. Це найстаріший жанр, тепер він може сприйматися як свого роду класика. Що найцікавіше, "Прихована камера" досі з успіхом йде в США на каналі CBS.

Наступним яскравим явищем у жанрі реаліті став документальний фільм "Seven Up!". Починаючи з 1964 року, розробники шоу фіксують у невеликому фільмі те, як живуть 14 людей - його герої - і як змінюється їхнє життя кожні 7 років. Остання на сьогоднішній день частина шоу, "49 Up", вийшла в ефір у вересні 2005 року. (сноска)

А в 1973 році на каналі PBS відбулася прем'єра програми "Американська сім'я" ("An American Family"). Дванадцять епізодів шоу оповідали про американські сім'ї періоду ядерної загрози і гонки озброєнь між Сполученими Штатами і Радянським Союзом. Основна інтрига полягала в тому, що глави сім'ї перебували в стані розлучення, а старший з п'яти дітей, двадцятирічний юнак Ланс, був геєм, періодично фарбував губи помадою і одягав в жіночий одяг. Протягом семи місяців глядачі спостерігали за тим, як ця сім'я поступово розпадається, внаслідок чого син пішов з дому. Тоді шоу зібрало біля телеекранів рекордну кількість глядачів - десять мільйонів, і стало причиною численних суперечливих висловлювань.

90-ті стали піком розвитку реаліті. У 1992 році в США на каналі MTV з'явилося шоу "Реальний світ" ("Real World"). Під спостереженням відеокамер виявилися семеро молодих людей (письменник, художник, модель, репер, танцюрист і два співака), яких поселили в одній квартирі. За умовами шоу не передбачалося ніякого грошового виграшу. "Реальний світ" став однією з найбільш популярних програм MTV (сноска).

У 1997 році в Швеції вперше було запущено reality-шоу "вижив" ("Survivor"). Групу людей, не знайомих один з одним, висадили на острові зі спорядженням і припасами, які вони за дві хвилини встигли забрати з корабля. Учасники гри, розділившись на дві команди, виконують різні завдання на кмітливість або силу і добувають собі їжу. Поступово з команд видаляється по одному учаснику. Той що залишився отримує грошовий приз. Фінал програми подивилася половина жителів Швеції. Потрібно відзначити, що цей проект виявився трагічним для одного з учасників. Гравець на ім'я Сініса Савія, будучи виключеним своєю командою, через два тижні після повернення з острова додому покінчив життя самогубством, не доживши і до першої серії проекту. Саме з цього моменту присутність психолога в знімальній групі стало обов'язковим.

Через два роки голландський бізнесмен, прочитавши статтю про "Біосфері", науковому досвіді, що полягає у спостереженні за життям десятка індивідуумів в закритому просторі, розробив ідею щохвилинного показу живих людей у ​​подібних же умовах. Передачу назвали "Big Brother" ("Великий Брат"). Це вираз взято з фантастичного роману американського письменника Джоржа Оруела "1984", і у вересні 1999 передача стає телевізійним шоу, притягає до себе 55% аудиторії. 100 днів 9 учасників жили під наглядом вбудованих всюди відеокамер, борючись за грошовий виграш - 70 000 фунтів стерлінгів. Через два місяці на ярмарку в Канні продюсери усього світу атакували представництво нідерландської компанії Endemol, що володіє авторськими правами, бажаючи придбати ліцензію на формат. Американський телеканал CBS заплатив 20 млн. доларів за перший сезон і по 15 млн. доларів за кожен наступний. Котирування акцій Endemol на біржі виросли в шість разів. І тоді компанія була куплена іспанським телефонним гігантом Telefonika. Загальна сума операції склала 5,3 млрд. доларів. Творець проекту Джон де Мол отримав 1,3 млрд. доларів і відразу піднявся на 321-у сходинку в списку найбагатших людей світу. На сьогоднішній день його реаліті-шоу подивилися понад 2 млрд. чоловік в 27 країнах світу. За даними дослідницької компанії Eurodata, шоу потрапило до десятки найкращих програм 2000 Бельгії, Аргентини, Канади, Італії, Португалії, Іспанії, Швеції та США.

У Росії переможний хід реаліті-шоу почалося з випробуваних, які отримали високі рейтинги в Америці і Великобританії, форматів. Почалося все в жовтні 2001 року з простого підглядання, коли канал ТВ-6 запустив шоу "За склом", безсоромно копійований формат голландського "Великого брата" ("Big Brother"). Купку молодих людей запустили пожити в скляний будинок, обладнаний відеокамерами. На очах у телеглядачів вони їли, пили, спали, мляво виконували завдання режисера проекту, який намагався хоч якось розворушити їх. У учасників був свій власний рецепт "шоу" - продемонструвати якомога більше оголеного тіла, зайнятися сексом перед телекамерами.(сноска)

Перший канал в листопаді 2001-го (що називався в ту пору ОРТ) поставився до виробництва reality-show з більшою серйозністю. Канал зміг реабілітувати жанр, відмовившись від ідеї безглуздого підглядання. ОРТ купив у компанії Castaway Production ліцензію на найуспішніше в той момент у світі шоу "Survivor" і відправив на тропічний безлюдний острів 16 "останніх героїв". Тепер люди на екрані не просто жили, а виживали. Випробування, які випали на долю учасників і допомогли їм розкритися, а найголовніше, чітко вибудувана драматургія подій - стали слагающими успіху. Фінальна серія "Останнього героя-1" за рейтингом обігнала найпопулярнішу у росіян програму - новорічне звернення президента до країни.

Куди більш привабливим для глядача стало спостереження за процесом вирощення "зірок" у реальному часі. Саме цей напрямок і стало наступним кроком в освоєнні жанру. Восени 2002 року стартували одразу два музичних формату. У вересні РТР запустив "Стань зіркою" за ліцензією британського формату "Pop stars", а через місяць на ОРТ відбулася прем'єра "Фабрики зірок" - аналога "Star Academy" голландської компанії Endemol. Метою обох проектів була демонстрація в ефірі народження нових поп-зірок. РТР з усією серйозністю показував етапи їх навчання. ОРТ ж зробив ставку на демонстрацію особистих взаємин "фабрикантів" і пафосні звітні концерти і в підсумку переміг. (сноска)