10. Теорія плебісцитарної демократії ж.Ж. Руссо

Плебісцитарна демократія. Базується на ідеї про те, що кожний громадянин повинен мати можливість щонайменше схвалювати або відкидати закони, що впливають на його життя, які він зобов´язаний поважати. Різні партійні програми дають громадянам можливість за допомогою виборів прямо впливати на зміст державної політики. Ці програми є отриманими від громадян свого роду мандатами, наказами, які покликані виконувати й депутати, і уряд. Зв´язаність депутатів партійними програмами й структурами робить їхніми прямими виразниками народної волі. Тим самим досягається ідентичність народу й правительства.

Вона розвиває ідею Руссо про те, що кожний громадянин повинен мати можливість щонайменше схвалювати або відкидати закони, що впливають на його життя, які він зобов´язаний поважати. Відповідно до партійної теорії демократії, у сучасних державах, з великою чисельністю населення й величезними в порівнянні з давньогрецькими полісами територіями, антична модель народовладдя найбільше повно реалізується в «партійній державі».

Різні партійні програми дають громадянам можливість за допомогою виборів прямо впливати на зміст державної політики. Ці програми є отриманими від громадян свого роду мандатами, наказами, які покликані виконувати й депутати, і правительство. Зв´язаність депутатів партійними програмами й структурами робить їхніми прямими виразниками народної волі. Тим самим досягається ідентичність народу й правительства.

Відбиваючи нові явища в політичних системах, ця концепція демократії, на думку її критиків, багато в чому розходиться з реальністю. Сучасні масові «народні партії» не мають певної соціальної бази й прагнуть залучити голоси всіляких верств населення. Тому формулювання їхньої передвиборної платформ носять дуже загальний і розпливчастий характер і мало відрізняються друг від друга. Якщо навіть партійні платформи передбачають досить певні дії, громадяни все-таки змушені вибирати програми в цілому, у єдиному пакеті, не маючи можливості впливати на їх конкретне, часто суперечливий зміст.

До того ж, як показують емпіричні дослідження, більша частина виборців взагалі не знайома з партійними програмами й будує свій політичний вибір у першу чергу на основі існуючих традицій, привабливості партійних лідерів і символіки. У силу всього цього «партійна демократія» досить далека від народовладдя.

Під впливом науково-технічної й інформаційної революцій, робочого, соціал-демократичного, комуністичного й іншого рухів, а також країн державно-бюрократичного соціалізму й інших факторів у другій половині XX в. ліберальна демократія придбала якісно нові риси.

Недоліки: Сучасні масові «народні партії» не мають певної соціальної бази й прагнуть залучити голоси всіляких верств населення. Тому формулювання їхньої передвиборної платформ носять дуже загальний і розпливчастий характер і мало відрізняються друг від друга. Якщо навіть партійні платформи передбачають досить певні дії, громадяни все-таки змушені вибирати програми в цілому, у єдиному пакеті, не маючи можливості впливати на їх конкретне, часто суперечливий зміст.

До того ж, як показують емпіричні дослідження, більша частина виборців взагалі не знайома з партійними програмами й будує свій політичний вибір у першу чергу на основі існуючих традицій, привабливості партійних лідерів і символіки.