Висновки

Юридичні факти необхідно “розглядати в контексті ситуації, всередині якої вони виросли і сформувалися”. При цьому виявляється, що юридичний факт – не ізольоване явище, а елемент більш широкої фактичної системи, в якій виділяються факти головні і підлеглі, первинні і похідні, юридичні умови і т. п. положення факту в цій фактичній системі так чи інакше відбивається пайого місці в науковій класифікації. Розглянуті розподіли ні в якій мірі не вичерпують всіх відомих класифікацій юридичних фактів (в загальнотеоретичній і галузевій літературі приводиться немало інших поділів). Проте вони дозволяють зробити певні висновки про перспективи класифікаційного дослідження юридичних фактів. До них пред'являються загальні вимоги наукової класифікації (розподілу понять), детально розроблені в логіці. Класифікація юридичних фактів, як всяка класифікація, повинна вестися по істотних ознаках, будуватися на єдиній основі, бути пропорційною і безперервною; члени отриманого розподілу не повинні виключати один одного і т п. Науці і практиці необхідні найрізноманітні класифікації юридичних фактів. Тільки при такому підході можна розкрити структуру масиву юридичних фактів, показати особливості тих або інших їх різновидів. Як було підкреслено вище, особливе значення має класифікація юридичних фактів по соціально-економічних ознаках. Класифікацію юридичних фактів не можна абсолютизувати – вона не єдиний і не винятковий засіб пізнання. Разом з тим при належному використанні, вона здатна бути ефективним засобом наукового аналізу, допомагати проникненню в сутність юридично значущих фактів.

Зв'язок юридичних фактів і правового відношення не можна розглядати спрощено, думаючи, що правовідносини виникають “із норми і юридичних фактів” у закінченому, завершеному вигляді.

Якби правовий зв'язок завжди існував у такому вигляді, у якому виник він спочатку , право втратило б найважливіші засоби оперативного впливу на суспільні відносини. На практиці ми бачимо інше.

У процесі розвитку змінюється склад суб'єктів багатьох правовідносин, модифікуються їхні права й обов'язки. “У процесі кримінально-правового відношення, характер і обсяг прав та обов'язків сторін можуть змінюватися. Права й обов'язки не є стабільним, з постійно даним характером і ступенем суспільної небезпеки злочину”.42 У такий спосіб будь-які правовідносини - це не застиглий, одного разу каркас правового зв'язку, а його динамічна модель, що розвивається і яка розгортається в міру того, як розвиваються регульовані суспільні відносини, що охоплюють, по можливості, усі його варіанти, форми і соціальні прояви.

Отже, суб'єктами правовідносин (суб'єктами права) можуть бути: 1) індивіди (фізичні особи), з-поміж яких можна виділити такі їх групи, як: - громадяни - особи, що мають громадянство даної держави; - іноземці - особи, що мають громадянство іншої держави; - біпатриди — особи, що мають громадянство двох або більше держав; - апатриди (особи без громадянства) - особи, що не мають громадянства будь-якої держави; 2) організації та об'єднання: - державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи; - недержавні організації, підприємства, установи та їх поса¬дові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування; 3) соціальні спільності: - держава в цілому, перш за все у відносинах з іншими держа¬вами та міжнародними організаціями; - народ, наприклад при проведенні референдумів; - нація, наприклад при вирішенні питань, пов'язаних з націо¬нальною державністю; - населення певних частин території держави, наприклад при проведенні місцевих виборів; - трудовий колектив у відносинах з адміністрацією підпри¬ємств, установ тощо. Слід зазначити, що серед суб'єктів цивільно-правових відно¬син особливе місце посідають юридичні особи, якими відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України є організація, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивіль¬ною правоздатністю і можливістю бути позивачем та відповіда¬чем у суді.