Основною складовою грошових доходів населення є заробітна плата.

Заробітна плата - це будь-який заробіток, обчислений, зазвичай, у грошовому вираженні, який за трудовою угодою працедавець або уповноважений ним орган виплачує найманому працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної платні, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці у бюджетних організаціях та установах, максимальних розмірів посадових окладів керівникам державних підприємств. Це методи прямого державного регулювання. Крім них, держава застосовує методи непрямого впливу на рівень оплати праці - оподаткування доходів працівників, фонду споживання тошо. Основним елементом державного регулювання оплати праці є регулювання мінімальної заробітної платні.

Мінімальна заробітна платня - це законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці.

Мінімальна заробітна платня є державною соціальною гарантією, обов’язковою для підприємств усіх форм власності й господарювання.

Державне регулювання оплати праці полягає в запровадженні тарифної системи, форм і систем оплати праці, єдиних тарифних умов.

Тарифна система - це сукупність тарифних сіток, ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників. Вона є основою для формування і регулювання заробітної платні.

Договірне регулювання оплати праці на всіх рівнях здійснюється відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижчу, ніж норми, визначені генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижчу ніж державні норми і гарантії в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше, ніж шість місяців.

Концепція подальшого реформування оплати праці в Україні передбачає реальне підвищення заробітної платні за рахунок забезпечення: зростання обсягів виробництва, продуктивності праці, фінансової стабілізації підприємств, ліквідації заборгованості із заробітної платні у виробничій та бюджетній сферах, задіяння механізму фіксованої санації та банкрутства підприємств тощо.

3.

Ринок праці - це система відносин між роботодавцями і працездатним населенням, які передбачають переговори між ними, укладання трудових договорів (контрактів) щодо умов та обсягу праці, заробітної плати тощо.

Фактори, що впливають на формування національного ринку праці: демографічна ситуація, наявність трудового потенціалу, густота населення, міграційні процеси та ін.

Ринок праці - складова частина ринкової економіки.

В умовах ринкового господарювання фактор зайнятості населення є визначальним у формуванні соціально-економічного становища країни в цілому і кожної людини зокрема. Тому однією з найважливіших функцій державного управління є вивчення і відповідне регулювання процесів зайнятості населення. В Україні ці функції регулюються Законом України "Про зайнятість населення", який визначає правові, економічні та організаційні положення щодо регулювання зайнятості населення та його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами конституційного права на працю. Ці положення є основою регулювання зайнятості населення не лише на загальнодержавному, а й на регіональному рівнях.

Принципи державної політики України щодо регулювання зайнятості населення:

• забезпечення рівних можливостей усім громадянам у реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

• координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державних та регіональних програм зайнятості;

• співробітництво професійних спілок, асоціацій підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі виконання заходів щодо забезпечення зайнятості населення.

Регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці передбачає: 

• законодавче запровадження умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працівника. Воно охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги до кваліфікації, взаємовідносини між власниками засобів виробництва і найманою робочою силою, профспілками і підприємцями тощо;

• створення державної системи дослідження і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;

• створення мережі центрів служб зайнятості для реєстрації безробітних і фінансової допомоги їм, допомоги в працевлаштуванні, консультацій, сприяння вирішенню кадрових проблем на підприємствах;

• створення фондів сприяння зайнятості;

• розробку програм державної допомоги в підготовці кадрів;

• розробку програм державної допомоги у створенні нових робочих місць;

• створення системи матеріальної допомоги у зв'язку з тимчасовим безробіттям.

Одним із напрямків державного впливу на ринок праці є також державні контракти. Вони укладаються між державою та підприємствами. Основне спрямування цих контрактів - створення додаткових робочих місць, пом'якшення наслідків безробіття, поліпшення умов праці.

При розв'язанні багатьох проблем зайнятості та безробіття важливі функції покладаються на Державну службу зайнятості. Її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики та виконкомів Рад народних депутатів. Вона фінансується з Державного фонду сприяння зайнятості і звільняється від сплати податків, митних та інших зборів, шо вносяться до бюджету.

Деякі функції з регулювання ринку праці виконує Міністерство економіки та його управління, департаменти економіки місцевих державних адміністрацій. Вони аналізують і прогнозують кількість населення, складають баланс трудових ресурсів, з метою виконання програм економічного і соціального розвитку, вживають заходи щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту населення.

Розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості відображає тенденції, що складаються у процесі їхнього відтворення. Зведений баланс трудових ресурсів містить інформацію про їхній склад і використання у середньорічному обчисленні. Повніше ринок праці характеризує зведений баланс ринку праці. Інформацією для його складання є розрахункові баланси ринку праці, що їх розробляють обласні служби зайнятості на підставі даних підприємств і організацій та виконкомів міських Рад і районних держадміністрацій. В балансі ринку праці визначають очікувану кількість незайнятого населення.

Завжди існує певний відсоток незайнятого працездатного населення - безробітні. Прийнято вважати, що природний рівень безробіття становить 5 - 6 % від загальної чисельності працездатних.

4.