1.3 Моральні виміри діяльності менеджера

Будь-яке підприємство, фірма функціонує як соці­альна система, обов'язковим елементом якої є ланка «керівник — підлеглий». Саме в межах цієї ланки чи не найвідчутніше проявляються різноманітні моральні проблеми. Упродовж багатьох століть керівники (госпо­дарі, зайняті управлінням наймані працівники) мали велику, а іноді й необмежену владу над підлеглими. Та­кий тип управління породжував і тип вольового керів­ника, який не рахувався з підлеглими, діяв стосовно них рішуче, безкомпромісно, навіть жорстоко. Наяв­ність високих моральних якостей, толерантність вважалися тоді непотрібними чи й згубними для справи. Пі­зніше на історичну авансцену вийшов управлінець, який уміло використовував заохочення і покарання (принцип «батога і пряника»). Попри певну недоскона­лість такого підходу, він, однак, уже не міг не рахувати­ся з підлеглими, мусив виявляти у стосунках з ними хо­ча б елементарні моральні якості, послуговуватися принципом «твердість і справедливість».

Сучасний менеджер повинен мати талант керівника, бути висококомпетентним в організації виробництва, психологічно грамотним лідером колективу, володіти ґрунтовними управлінськими знаннями, високими мо­ральними якостями. З погляду соціології та етики, найважливішими для нього є такі ділові й моральні якості:

- здатність діяти відповідно до чинного законодавс­тва держави, правил економічної поведінки, традицій і норм моралі;

- визнання недоторканності приватної власності;

- повага до людей, обов'язковість, вірність слову; турботливість про клієнтів і співробітників;

- відданість фірмі (здатність берегти її репутацію, секрети тощо);

- уміння жити відповідно до своїх статків;

- високий професіоналізм, наявність відповідних знань, умінь і навичок;

- наділеність творчим мисленням, чутливість до ін­новацій;

- вміння оперативно орієнтуватися в мінливих си­туаціях економічної кон'юнктури;

- здатність прислухатися до думки підлеглих;

- готовність іти на ризик;

- працелюбність, цілеспрямованість, наполегли­вість, невгамовна енергія;

- вміння переборювати труднощі, перешкоди на шляху до мети;

- висока репутація, позитивний імідж, порядність, добросовісність, чесність і правдивість; досконалість навіть у дрібницях.

Наділений такими якостями керівник значною мі­рою є запорукою психологічного, морального здоров'я очолюваного колективу, запобігання виникненню кон­фліктних ситуацій.

Моральні конфлікти і проблеми, які виникають у ді­яльності фірм, залежать від багатьох обставин (величи­ни фірми, ставлення керівників, персоналу до мети фір­ми, ролі колективу і кожного працівника в її досягненні). З погляду окремої людини, фірма повинна забезпечити умови для отримання адекватного щодо її кваліфікації, затрат праці, особистісних очікувань матеріального до­ходу, професійної самореалізації, соціального престижу. На рівні суспільних інтересів обов'язком фірми є забез­печення громадян необхідними товарами і послугами за обґрунтованими цінами. Це означає, що фірма реалізує у своїй діяльності, крім власної, і суспільну мету, сус­пільне призначення. Важливо, щоб у своєму функціо­нуванні вона забезпечувала єдність, баланс суспільних та індивідуальних інтересів.

Ефективний менеджмент неможливий без дбайливо­го використання людських ресурсів, належного рівня моралі працівників, неконфліктних стосунків з най­ближчим оточенням і суспільством загалом. Кожен із цих чинників сприяє досягненню мети фірми, тому жоден із них не можна ігнорувати. Водночас фірма не є ні філантропічною, ні доброчинною організацією, оскільки засновники створюють її для Досягнення цілком конкретної економічної мети,

Більшість повноважень менеджера, як правило, ма­ють чіткі обмеження. Якою не була б його влада, він не мас права перетворювати фірму на засіб задоволення власних пристрастей і забаганок. Обмежені його повно­важення і правами працівників, акціонерів, постачаль­ників, торгових агентів, суспільства. Оскільки біль­шість цих прав не завжди чітко сформульовані, то ме­неджеру іноді непросто з'ясувати, наскільки його дії прийнятні для інших. А ефективно, безконфліктно можна керувати лише за згодою тих, на кого спрямований керівний вплив. Керівництво засобами примусу суперечить принципам моралі і часто є неефективним, призводить до збурень у колективі. Взаємоприйнятна для обох сторін угода створює атмосферу взаємної довіри і відповідальності, сприяє належній продуктивності праці, економічній, психологічній стабільності фірми. За таких умов менеджер може розраховувати на творчу співпрацю із робітниками.

РОЗДІЛ 2 РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ВИГОДИ ВІД ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ