2. Основні принципи захисту від дії токсичних хімічних речовин

• Основними засобами захисту людини від впливу токсичних хімічних речовин є: гігієнічне нормування їх вмісту у виробничій зоні і на робочому місці, а також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення). Потрібно, щоб на належному рівні була забезпечена робота колективних (наприклад, вентиляція) та індивідуальних засобів захисту людей.

• Нейтралізація – це перетворення токсичних речовин у нетоксичні чи малотоксичні речовини за допомогою хімічних реакцій. Наприклад, для нейтралізації сірчаної кислоти застосовують карбонат натрію.

• Адсорбція – процес поглинання газів поверхнею твердих речовин (наприклад, адсорбція газів активованим вугіллям).

• До загальних заходів попередження дії шкідливих речовин на працюючих належать:

-          заміна шкідливих речовин менш шкідливими;

-          удосконалення технологічних процесів та устаткування;

-          автоматизація і дистанційне керування технологічним процесом;

-          герметизація виробничого устаткування, локалізація шкідливих викидів;

-          попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування;

-          використання засобів індивідуального захисту.

• Основні індивідуальні засоби захисту органів дихання людини від хімічних речовин поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

• У фільтруючих пристроях вдихуваний людиною забруднене повітря попередньо фільтрується, а в ізолюючих - чисте повітря подається за спеціальним шлангах до органів дихання людини від автономних джерел або після регенерації. Фільтруючими приладами (респіраторами та протигазами) користуються при невисокій концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони (не більше 0,5% за об'ємом) і при вмісті кисню в повітрі не менше 18%. Ізолюючі протигази застосовуються в тих випадках, коли вміст кисню менше 18%, а вміст шкідливих речовин більше 2%.

• Для запобігання ураженню людей має діяти постійний контроль джерел хімічних небезпек і особливо діяльності хімічно небезпечних об’єктів.

• У разі масштабної катастрофи. Способи захисту від хімічних небезпек такі:

– використання засобів індивідуального захисту: протигазів, засобів захисту шкіри, вживання антидотів (засобів, що підвищують опір організму до відповідної отруйної речовини);

– укриття людей у сховищах цивільного захисту (ЦЗ);

– евакуація людей із зони зараження;

– своєчасна перша медична допомога ураженим.

2. Виявлення та оцінка шляхом прогнозу хімічної обстановки.

• Довгострокове прогнозування здійснюється завчасно для визначення можливих масштабів забруднення, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів ліквідації надзвичайної ситуації.

• В інтересах запобігання та захисту людей та територій від небезпечних хімічних речовин проводиться довгострокове (оперативне) та аварійне прогнозування наслідків зруйнувань хімічно небезпечних об`єктах.

• Для довгострокового (оперативного) прогнозування потрібні такі вихідні дані:

• загальна кількість небезпечної хімічної речовини, що знаходиться у сховищах об`єктів (на воєнний час та для сейсмонебезпечних районів).

• кількість небезпечної хімічної речовини в одиничній технологічній ємності.

• метеорологічні дані;

• середня щільність населення для цієї місцевості;

• площа зони можливого хімічного забруднення S(ЗМХЗ)= 3,14·Г2

• площа прогнозованої зони хімічного забруднення S(ПЗХЗ)= 0,11·Г2

• ємності з небезпечною хімічною речовиною в результаті аварії руйнуються повністю;

• для аварій на продуктопроводах маса небезпечної хімічної речовини, що може бути викинута у довкілля, приймається за її кількість між відсікачами (для продуктопроводів обсяг небезпечної хімічної речовини приймається 300−500 тонн);

• заходи щодо захисту населення більш детально плануються на глибину зони можливого хімічного забруднення, яка утворюється протягом перших 4 годин з моменту аварії.

• Для аварійного прогнозування використовуються такі вихідні дані:

• загальна кількість небезпечної хімічної речовини, що знаходилася в ємності (трубопроводі) на момент аварії;

• характер розливу небезпечної хімічної речовини по поверхні, що підстилає (“вільно” або “у піддон”);

• висота обвалування (“піддону”);

• реальні метеорологічні умови: температура повітря, швидкість і напрям вітру в приземному шарі атмосфери на висоті 1 м, ступінь вертикальної стійкості повітря СВСП (інверсія, конвекція, ізотермія);

• середня щільність населення для місцевості, над якою поширюються хмари зараженого повітря;

• Прогнозування здійснюється на термін до 4 годин, після чого прогноз має бути уточнений (оновленим).