2.3 Показники якісних характеристик економічної системи

Надбанням світової економічної практики є нагромадження значного досвіду якісних оцінок розвитку економічної системи, змін економічного середовища, а також інтенсивності та масштабності трансформаційних процесів.

Для проведення аналітичних досліджень, що базуються на якісних характеристиках, здійснюється зведення сукупності показників в окремі блоки. Це дозволяє враховувати не тільки економічні, але й політичні, соціальні, культурні фактори впливу на стан економічного середовища.

Прогнозування економічного і соціального розвитку, як і передпрогнозні аналітичні дослідження, обумовлює необхідність першочергового визначення блоку показників ефективності функціонування реального сектора економіки як економічної основи суспільного розвитку в цілому. Даний блок охоплює такі традиційні для економічної практики показники, як виробництво ВВП на душу населення, темпи зростання (зменшення) виробництва ВВП та основних товарів і послуг в натуральному виразі.

Непересічне значення для країн, що знаходяться на перехідному етапі від централізовано керованої планової економіки до ринкової, мають дослідження і прогнозування рівня матеріаломісткості виробництва.

Для постсоціалістичної витратної української економіки вирішення проблеми матеріалозбереження, насамперед енергозбереження, без перебільшення, є життєво важливим і одним з найважливіших чинників не тільки економічного зростання, але й збереження і функціонування економіки України як такої. Згідно з результатами аналізу, в Україні дотепер не задіяні ефективні механізми державного впливу стосовно економного використання енергоносіїв як у виробничій сфері, так і в побуті [4].

Традиційним показником ефективності, рівень і динаміка якого також мають для України вирішальне значення, є продуктивність праці в цілому по економіці. Темпи зростання ефективності використання трудових ресурсів (за умов активного здійснення структурної перебудови української економіки) залишаються одним із основних факторів економічного і соціального розвитку України.

За умов започаткування підйому української економіки має посилитися увага до визначення рівня показників капітало- та фондовіддачі.

Внаслідок довготривалої і масштабної економічної кризи, здеформованості структури української економіки особливо актуальним в аналізі і розробці прогнозів розвитку стало обов'язкове визначення показників чисельності зайнятих в економіці країни, чисельності безробітних (з виділенням молоді і жінок).

Оцінка ефективності функціонування української економіки з огляду на зовнішній світ та накопичення власних фінансових ресурсів для саморозвитку потребує визначення співвідношення основних видів продукції, що експортується, до загального обсягу її виробництва в Україні.

До особливого блоку показників належать показники, що характеризують гармонійність макроекономічних відтворювальних пропорцій та взаємовідносин між секторами економіки.

З метою оцінки ступеня макроекономічної збалансованості в галузевій структурі ВВП у передпрогнозному аналізі та прогнозі досліджується динаміка показників виробництва в різних сферах економіки (в промисловості і сільському господарстві (в галузевому розрізі), будівництві, транспорті, зв'язку тощо) з огляду на внутрішній та зовнішній попит на українські товари і послуги. Важливою складовою частиною даного блоку показників є структура ВВП за доходами, оскільки незбалансованість відтворювальних пропорцій в обороті валового внутрішнього продукту розпочинається саме на етапі формування первинних доходів по секторах економіки. Результати дослідження динаміки і напрямку структурних зрушень показників оплати праці, валового прибутку підприємств та чистих податків є відправним моментом для розробки заходів державного впливу щодо створення заохочуваних стимулів на перспективний період для працюючих і виробників - юридичних осіб і на цій основі збільшення споживчого і виробничого попиту.

В межах цієї проблеми визначається характер співвідношення між продуктивністю праці та її реальною оплатою.

При модельних прогнозних розробках заслуговує на значну увагу визначення ступеня збалансованості у використанні валового внутрішнього продукту. Дослідження секторної структури валового внутрішнього продукту за категоріями використання є основою для формування напрямків і масштабів державного впливу стосовно прогнозованої динаміки індивідуальних та колективних кінцевих споживчих витрат.

На етапі використання валового внутрішнього продукту позитивні структурні зрушення таких його складових частин, як валове нагромадження основного капіталу та зміни запасів матеріальних оборотних коштів, є одним із бажаних кінцевих результатів прогнозних розробок виробництва ВВП. Їх досягнення в перспективному періоді потребує задіяння широкого спектра заходів державного економічного регулювання на макрорівні, мезорівні та мікрорівні.

Останній елемент даної структури ВВП, а саме чистий експорт, є показником ефективності функціонування української економіки, певною оцінкою її конкурентоспроможності.

Одним із основних блоків якісних показників, що мають непересічне значення для оцінки рівня економічного розвитку держави і визначення її місця в світовій економіці, є сукупність показників для оцінки рівня конкурентоспроможності країни. У сучасному світі нагромаджено міжнародний досвід оцінки конкурентоспроможності як економіки країни в цілому, так і окремих її галузей.

З огляду на вимоги сучасного економічного аналізу, який практикується в економічно розвинених країнах, характеристику внутрішньої економіки доцільно базувати на показниках: доданої вартості (з врахуванням галузевого розрізу), обсягів інвестицій, заощаджень, поелементній структурі кінцевого споживання, діяльності сектора нефінансових корпорацій.

Перехід економіки країни до функціонування на ринкових засадах, її економічна відкритість до зовнішнього світу обумовлюють появу нового для постсоціалістичних країн чинника конкурентоспроможності, а саме інтернаціоналізації. Ця відкритість розкривається через показники обсягів експорту та імпорту товарів та послуг, обмінний валютний курс, прямі іноземні інвестиції, обсяг портфельних інвестицій та платіжний баланс країни. Окремо оцінюються масштабність та ефективність заходів національного протекціонізму.

Особливе значення для України, економіка якої є структурно здеформованою та імпортозалежною в частині енергоносіїв, має глибинне дослідження чинника інфраструктури, насамперед такої його складової, як енергетична самозабезпеченість. Економічно обгрунтоване визначення рівня такої самозабезпеченості є відправним моментом для побудови загальнодержавної стратегії забезпеченості України енергоносіями та їх ефективного використання з метою підпорядкування раніше розроблених державних програм розвитку галузей ПЕК.

Непересічне значення для України, яка значно затрималася з часом та масштабністю проведення реформування економіки, має такий складовий елемент чинника інфраструктури, як економічне середовище. В Україні його привабливість для суб'єктів господарювання та інвесторів за сучасних умов є чи не найважливішим фактором виходу української економіки на траєкторію стабільного економічного зростання.

Невід'ємним структурним інформаційним елементом макроекономічних моделей для країн з перехідною економікою має бути блок показників, завдяки використанню яких можна відстежувати і прогнозувати інтенсивність і масштабність трансформаційних процесів. Завдяки використанню спеціальних методичних підходів економісти та керівники економіки державного рівня матимуть можливість зосереджуватися на ключових проблемах розвитку української економіки.

Даний блок охоплює комплекс показників, які характеризують економічні процеси в сфері виробництва, зовнішньоекономічної діяльності, інвестиційній діяльності; реформування відносин власності; розмір внутрішнього ринку і фактори, що на нього впливають; розвиток малого і середнього підприємництва; розвиток інфраструктури ринку; формування споживчого та виробничого попиту; напрямки, форми і заходи державного впливу на трансформаційні процеси в економіці тощо.

У сфері виробництва перш за все визначається наявність прогресивних структурних зрушень, а саме: оптимізація структури промисловості; структурні зміни на користь виробників споживчих товарів; зростання якості вітчизняних споживчих товарів; підвищення рівня сертифікації товарів, що експортуються.

Реформування відносин власності характеризується залученням до передпрогнозного аналізу та прогнозу таких показників, як частка приватного сектора в виробництві ВВП; кількість і питома вага приватизованих підприємств (за вартістю основних виробничих фондів, чисельністю працюючих та обсягом виробництва товарів та послуг) в їх загальній кількості; темпи розвитку недержавного сектора економіки.

Одним із важливих показників, що характеризують просування країни до ринкової економіки та рівень її загального економічного розвитку є співвідношення пропозиції товарів і послуг та попиту на них.

Непересічне значення для подолання явищ стагнації в українській економіці та її подальшого зростання має обґрунтована оцінка інвестиційної активності, у тому числі за рахунок залучення іноземних інвестицій. Систематизовано якісні показники національної економіки приведені на рисунку 2.1.

Зазначені показники, з одного боку, охоплюють сукупність традиційних показників, а з іншого – включають показники, включення яких в модель пов'язується із специфікою конкретного проміжку часу.

Рисунок 2.1 – Якісні показники національної економіки