- •2. Ознаки культури мовлення.
- •3. Чистота і точність культури мовлення.
- •4.Правильність і виразність культури мовлення.
- •5. Мовна норма. Види мовних норм.
- •6. Словники як джерело фіксації мовної норми.
- •7. Функціональні стилі української мови.
- •8. Художній стиль.
- •9. Науковий стиль.
- •10. Публіцистичний стиль.
- •11. Офіційно-діловий стиль, його стильові і мовні ознаки, сфера застосування, підстилі.
- •12. Розмовно-побутовий стиль, його стильові і мовні ознаки, сфера застосування, підстилі.
- •13. Експресивно-стилістичні різновиди мовлення
- •14. Конфесійний та епістолярні стилі мови, їх стильові та мовні ознаки, сфера застосування.
- •15. Мовленнєвий етикет українського народу
- •16. Фатичне спілкування українців
- •17. Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови
- •18. Характеристика українського наголосу та його функції
- •19. Основні правила наголошування слів в українській мові
- •20. Слова з дублетним наголосом (подвійним)
- •21. Основні правила чергування у з в та і з й.
- •22. Правила наголошування іменників.(зошит мій з лекцій)
- •23. Правила наголошування прикметників і займенників.(Зошит Уляни)
- •24. Милозвучність мовлення.
- •26.Лексичні норми української мови. (Зошит Уляни с. 26).
- •27. Мовні штампи та канцеляризми. (зошит Уляни лекції).
- •28. Чистота мовлення відповідно до лексичних норм.
- •29. Синоніми і точність мовлення.
- •30. Позалітературні елементи у мовленні.
- •33. Тавтологія і плеоназм.
- •35. Іншомовні слова у мовленні.
- •36. Фразеологічна точність.(Уляни).
- •37. Пароніми і точність мовлення.
- •38. Ненормативна лексика.
- •41. Полісемія і точність мовлення.
- •42.Мовний суржик та шляхи його подолання.
- •43.Словотвірні норми.
- •49. Особливості поєднання числівника з іменником.
- •50. Стилістичні особливості числівника.
- •51. Нормативність вживання займенникових форм.
- •52. Дієприслівниковий зворот у мовленні.
- •53.Основні типи помилок у вживанні прикметникових форм.(48).
- •54.Особливості поєднаняя з іменниками числівників два, три, чотири.
- •55. Основні типипомилок у вживанні займенників.(51)
- •56. Особливості вживання прийменників.(зошит Уляни).
- •57. Особливості вживання сполучників.
- •58. Функції порядку слів у реченні.
- •59. Координація присудка з простим підметом.
- •60. Координація присудка зі складним підметом.
- •61. Керування в українській мові.
- •62. Узгодження прикладкових конструкцій.
- •63. Два означення при одному іменнику.
- •64. Основні типи помилок повязані з однорідними членами речення.
- •66. Синонімія простих речень.
- •67. Прості іскладні речення як синоніми.
- •68. Паралельні синтаксичні конструкції як синоніми.
- •69. Логічність мовлення.
- •70. Помилки повязані з логічністю.
8. Художній стиль.
Худо́жній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови. Художній стиль реалізований у формі драми, прози та поезії, які у свою чергу, розподіляються на відповідні жанри. Художній стиль мовлення можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вводять ті чи інші складники стилів до творів, надаючи їм більшої переконливості та вірогідності в зображенні подій. Цей стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених царинах, так і в белетристиці (красному письменстві) цей стиль, окрім інформаційної функції, також виконує естетичну: впливає засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття й волю читачів, формує ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки. Основні ознаки: -образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ, зоровий образ),-поетичний опис словом подій у прозових і драматичних творах, -естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного, -експресія та інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе тощо), -зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії,
гіперболи, перифрази тощо; віршована форма, поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання дійсності, -відсутнє певне регламентування вживання засобів, про які йтиметься далі, і способів їх поєднання, відсутність будь-якого нормування, - визначальним є суб'єктивізм розуміння й відображення (світогляд, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на світосприйняття й інтелект читача). Основні мовні засоби:- наявність багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак),- уживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів),- запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів), формування індивідуального стилю митця,- уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів,- поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу); у наказовому способі,- широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики, - представлено абсолютно всі стилістичні фігури (еліпсис, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо). Щодо родів і жанрів літератури художній стиль поділяють на підстилі, які мають особливості мовного зорганізування тексту: епічні (епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис), ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма), драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).
