- •2. Ознаки культури мовлення.
- •3. Чистота і точність культури мовлення.
- •4.Правильність і виразність культури мовлення.
- •5. Мовна норма. Види мовних норм.
- •6. Словники як джерело фіксації мовної норми.
- •7. Функціональні стилі української мови.
- •8. Художній стиль.
- •9. Науковий стиль.
- •10. Публіцистичний стиль.
- •11. Офіційно-діловий стиль, його стильові і мовні ознаки, сфера застосування, підстилі.
- •12. Розмовно-побутовий стиль, його стильові і мовні ознаки, сфера застосування, підстилі.
- •13. Експресивно-стилістичні різновиди мовлення
- •14. Конфесійний та епістолярні стилі мови, їх стильові та мовні ознаки, сфера застосування.
- •15. Мовленнєвий етикет українського народу
- •16. Фатичне спілкування українців
- •17. Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови
- •18. Характеристика українського наголосу та його функції
- •19. Основні правила наголошування слів в українській мові
- •20. Слова з дублетним наголосом (подвійним)
- •21. Основні правила чергування у з в та і з й.
- •22. Правила наголошування іменників.(зошит мій з лекцій)
- •23. Правила наголошування прикметників і займенників.(Зошит Уляни)
- •24. Милозвучність мовлення.
- •26.Лексичні норми української мови. (Зошит Уляни с. 26).
- •27. Мовні штампи та канцеляризми. (зошит Уляни лекції).
- •28. Чистота мовлення відповідно до лексичних норм.
- •29. Синоніми і точність мовлення.
- •30. Позалітературні елементи у мовленні.
- •33. Тавтологія і плеоназм.
- •35. Іншомовні слова у мовленні.
- •36. Фразеологічна точність.(Уляни).
- •37. Пароніми і точність мовлення.
- •38. Ненормативна лексика.
- •41. Полісемія і точність мовлення.
- •42.Мовний суржик та шляхи його подолання.
- •43.Словотвірні норми.
- •49. Особливості поєднання числівника з іменником.
- •50. Стилістичні особливості числівника.
- •51. Нормативність вживання займенникових форм.
- •52. Дієприслівниковий зворот у мовленні.
- •53.Основні типи помилок у вживанні прикметникових форм.(48).
- •54.Особливості поєднаняя з іменниками числівників два, три, чотири.
- •55. Основні типипомилок у вживанні займенників.(51)
- •56. Особливості вживання прийменників.(зошит Уляни).
- •57. Особливості вживання сполучників.
- •58. Функції порядку слів у реченні.
- •59. Координація присудка з простим підметом.
- •60. Координація присудка зі складним підметом.
- •61. Керування в українській мові.
- •62. Узгодження прикладкових конструкцій.
- •63. Два означення при одному іменнику.
- •64. Основні типи помилок повязані з однорідними членами речення.
- •66. Синонімія простих речень.
- •67. Прості іскладні речення як синоніми.
- •68. Паралельні синтаксичні конструкції як синоніми.
- •69. Логічність мовлення.
- •70. Помилки повязані з логічністю.
70. Помилки повязані з логічністю.
Помилки в міркуваннях, найчастіше виникають через порушення законів формальної логіки, основи якої заклав визначний давньогрецький філософ Арістотель. Помилки, пов'язані з порушенням законів логіки та законів математики бувають двох типів: паралогізми і софізми. Паралогізми (з грецької - неправильне) - це хибне міркування, логічна помилка, допущена не навмисне, а через втрату послідовності в міркуваннях чи порушення одного з законів логіки. Паралогізми в математиці неприпустимі, бо де є місце помилці, там вже немає місця математиці. Зовсім інша ситуація з софізмами. Софізми (з грецької - хитрий викрутас, вигадка, хитрий умовивід) - це міркування навмисне побудовані так, що вони містять логічну помилку і, звичайно, приводять до хибних висновків. Засновником школи софістів був давньогрецький філософ Протогор із Адбери (бл. 480 - бл.410 до р. х.). Введення софізмів сприяло вдосконаленню ораторського мистецтва, підвищенню логічної культури мислення. Щоправда, пізніше в деяких філософів-софістів мистецтво софістики перетворилося на суперечку заради суперечки. На сьогодні софізми, і зокрема математичні, навчають мислити, доводити й спростовувати, чітко висловлювати свої думки; вони дивують та захоплюють, дають поштовх для творчості, пошуку нового, відкриттів. Найчастіше софізми та паралогізми виникають, коли міркування порушують закони логіки: закон тотожності, закон суперечності, закон виключного третього, закон достатньої підстави.