56. Особливості вживання прийменників.(зошит Уляни).

57. Особливості вживання сполучників.

Сполучник - це службова частина мови, яка поєднує однорідні члени речення або речення (Професор Бердвіста й ряд інших вчених наполягають, що вербальне спілкування складає всього 35%, а 65% інформації передається невербальними шляхами). За значенням розрізнюють сурядні сполучники (вони з’єднують однорідні члени речення або рівноправні речення: і, зате, або), підрядні сполучники (вони приєднують підрядні речення до головного: що, як, щоб, якби, якщо, хоч, бо, ) і пояснювальні (вживаються при уточнювальних словах: тобто, або, а саме, як-от). Серед сурядних сполучників виділяють єднальні (і (й), також, ні... ні, і... і), єднально-протиставні (та; як..., так і; не тільки..., а й), протиставні (а, але, зате, проте, однак, все ж) і розділові (або; або., або; чи; чи., чи; ). За способом уживання сполучники поділяються на одиничні (і), повторювальні (ні., ні) і парні (не тільки.., а й; як.., так і). За будовою сполучники бувають прості (і, а, бо), складні (якщо, щоб, проте) і складені (та й, або й, коли б, тому що, через те що). У складених сполучниках, утворених поєднанням самостійних слів, усі складові частини пишуться окремо: так що, тому що, через те що, після того як, та й, крім сполучників тимчасом як, незважаючи на те що. При вживанні складних сполучників слід пам’ятати про те, що їх можна сплутати з однозвучним поєднанням повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прийменником або часткою. Сполучники як службові частини мови з’єднують члени речення або цілі речення і не відповідають на питання, а повнозначні слова мають лексичне значення і виступають членами речення. Порівняйте: Удар словом так, щоб аж дзвеніло міддю (П.Тичина) і Неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б зачепитись (М.Коцюбинський). У другому випадку слово що - займенник, а б - частка на позначення умовного способу дієслова.

58. Функції порядку слів у реченні.

Порядок розташування слів у реченні вільний, проте існують певні правила, які визначають послідовність розміщення членів речення. Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в 50-ті роки). Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні: узгоджене означення стоїть перед означуваним словом; додаток- після керуючого слова; обставина може бути перед і після головного слова (у реченні ним виступає присудок). Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів). При зворотному (непрямому, інверсійному') порядку слів присудок передує підмету (Нещодавна до мене заходив Тарас). Другорядні члени речення при інверсії також змінюють своє звичне місце. Приклади: прямий порядок: Я прийшов: непрямий (інверсійний): Прийшла Маринка. Отже, порядок слів у реченні відіграє значно більшу смислову роль в англійській мові, ніж в українській.Порядок слів, при якому підмет стоїть перед присудком, а прямий додаток після присудка, є типовим для розповідного речення.