43.Словотвірні норми.

Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:- орфоепічні норми (вимова); Наприклад: (молод'ба) -акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо!дити- ви!ходити; - лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності); - словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова); - морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами); - синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень); - стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування); - орфографічні норми (написання слів); - пунктуаційні норми (вживання розділових знаків). НОРМИ СЛОВОТВОРЕННЯ — регулюють вибір морфем, їх розта-шування і сполучення у складі нового слова. Наприклад, можна говорити материн, материнський, але не можна матеряний, можна спостерігач — не можна спостерігальник, спостережувач. Хоча основні закони українського словотвору продовжують діяти і в наш час, та багато чого у словотвірних нормах суттєво змінилося. Нові слова продовжують утворюватися з допомогою певних суфіксів і префіксів, морфолого-синтаксичним, синтаксично-морфологічним та семантичним способами. Внаслідок розвитку мови та її норми і деякі словотвірні моделі останнім часом різко активізувалися, стали особливо популярними, в той час як інші, навпаки, втратили словотвірні можливості і вже практично не беруть участі у створенні нових слів. Так, створення складноскорочених слів — це віяння часу, продуїстивний спосіб словотворення, напр.: КВК, ЮНЕСКО, ЦРУ, самбо (самозахист без зброї) та інші. Слід зазначити, що багато невдалих скорочень 20-х років XX ст. (тоді процес утворення абревіатур був теж інтенсив¬ним) швидко вийшли з мовної практики, розгорнувшись у повні слова і словосполучення.

44. Варіативні відмінкові форми 1-4 відміни.

45. Нормативність вживання форм роду іменника.

46. Нормативність уживання форм числа іменника.

47. Нормативність уживання відмінкових форм (родовий, місцевий, кличний).

48. Нормативність уживання прикметникових форм.

Прикметники позначають ступінь якості предмета, приналежність предмета. Якісна оцінка може передавати різний ступінь експресивності. Оскільки якісні прикметники виража ють ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену. Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -іш, -ш: добрий — добр-іш-ий, милий — мил-іш-ий. У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-: тон-к-ий — тон-ш-ий, При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться у прикметниках: вищий, товщий (товстіший), кращий. Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий. Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш, менш: яскравий — більш яскравий, швидкий — менш швидкий. Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — най-дорожчий, міцніший — най-міцніший. Значення найвищого ступеня порівняння можна посилити префіксами як-, що-: як-найдорожчий, що-найменший. Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе: тривожний — найбільш тривожний, тривожніший над усе. Не утворюють ступенів порівняння: - з префіксами –пре: пречудовий, архіважливий; - прикметники у творені складанням основ: жовтогарячий, темно-синій; - назви кольорів що перейшли з розряду відносних прикметників: кавовий волошковий, каштановий; - назви що означають абсолютний поріг ознаки: німий, глухий, кривий, голий; - масті тварин: вороний, - з суфіксами: - уват, -ав: білуватий, жовтуватий; -еньк, -есеньк, - ісіньк, - езн: малесенький, величезний, дрібнісінький. Типовими е порушення вживати вищий у значенні найвищого: найкращі студенти, а не кращі. Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення.Найтиповішими помилками щодо творення та застосування форм ступенів порівняння є:- заміна найвищого ступеня порівняння вищим, напр.: кращілюди замість найкращі люди, вища міра покарання замість найвища міра покарання; - вживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника ніж, напр.: Він старший мене замість Він старший від мене; - поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: більш(менш) дорожчий, більш (менш) тепліший; - використання займенника самий у невластивому йому значенні, напр.: самий дорогий чи самий дорожчий замість найдорожчий або найбільш дорогий.