- •2. Ознаки культури мовлення.
- •3. Чистота і точність культури мовлення.
- •4.Правильність і виразність культури мовлення.
- •5. Мовна норма. Види мовних норм.
- •6. Словники як джерело фіксації мовної норми.
- •7. Функціональні стилі української мови.
- •8. Художній стиль.
- •9. Науковий стиль.
- •10. Публіцистичний стиль.
- •11. Офіційно-діловий стиль, його стильові і мовні ознаки, сфера застосування, підстилі.
- •12. Розмовно-побутовий стиль, його стильові і мовні ознаки, сфера застосування, підстилі.
- •13. Експресивно-стилістичні різновиди мовлення
- •14. Конфесійний та епістолярні стилі мови, їх стильові та мовні ознаки, сфера застосування.
- •15. Мовленнєвий етикет українського народу
- •16. Фатичне спілкування українців
- •17. Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови
- •18. Характеристика українського наголосу та його функції
- •19. Основні правила наголошування слів в українській мові
- •20. Слова з дублетним наголосом (подвійним)
- •21. Основні правила чергування у з в та і з й.
- •22. Правила наголошування іменників.(зошит мій з лекцій)
- •23. Правила наголошування прикметників і займенників.(Зошит Уляни)
- •24. Милозвучність мовлення.
- •26.Лексичні норми української мови. (Зошит Уляни с. 26).
- •27. Мовні штампи та канцеляризми. (зошит Уляни лекції).
- •28. Чистота мовлення відповідно до лексичних норм.
- •29. Синоніми і точність мовлення.
- •30. Позалітературні елементи у мовленні.
- •33. Тавтологія і плеоназм.
- •35. Іншомовні слова у мовленні.
- •36. Фразеологічна точність.(Уляни).
- •37. Пароніми і точність мовлення.
- •38. Ненормативна лексика.
- •41. Полісемія і точність мовлення.
- •42.Мовний суржик та шляхи його подолання.
- •43.Словотвірні норми.
- •49. Особливості поєднання числівника з іменником.
- •50. Стилістичні особливості числівника.
- •51. Нормативність вживання займенникових форм.
- •52. Дієприслівниковий зворот у мовленні.
- •53.Основні типи помилок у вживанні прикметникових форм.(48).
- •54.Особливості поєднаняя з іменниками числівників два, три, чотири.
- •55. Основні типипомилок у вживанні займенників.(51)
- •56. Особливості вживання прийменників.(зошит Уляни).
- •57. Особливості вживання сполучників.
- •58. Функції порядку слів у реченні.
- •59. Координація присудка з простим підметом.
- •60. Координація присудка зі складним підметом.
- •61. Керування в українській мові.
- •62. Узгодження прикладкових конструкцій.
- •63. Два означення при одному іменнику.
- •64. Основні типи помилок повязані з однорідними членами речення.
- •66. Синонімія простих речень.
- •67. Прості іскладні речення як синоніми.
- •68. Паралельні синтаксичні конструкції як синоніми.
- •69. Логічність мовлення.
- •70. Помилки повязані з логічністю.
20. Слова з дублетним наголосом (подвійним)
Наголос – це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад називають наголошеним. Решта складів у слові є ненаголошеними. Різновиди наголосу:
Деякі слова мають подвійний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть, первісний, помилка, простий, також ТОЩО.
Переважно |
Рідше |
алфавіт |
алфавіт |
алфавітний |
алфавітний |
весняний |
весняний |
висіти |
висіти |
договір |
договір |
жало |
жало |
завжди |
завжди |
милити |
милити |
простий |
простий |
ясний |
ясний |
Порушення акцентуаційних норм української мови виникає через уплив інших мов, зокрема російської, та місцевих говірок. Найчастіше порушують наголос у словах новий, випадок, середина, ненависть, текстовий, фаховий та ін. В усному мовленні раз по раз чуємо новий. Колись це слово справді мало два наголоси, але вже давно наголос на першому складі вважається ненормативним. Тим, хто хоче навчитися українських наголосів, треба більше читати поезії видатних майстрів нашого письменства: «Нове життя нового прагне слова» (М. Рильський); «Щоб пісні мої стали новими, Як налагодить струни мої?» (В. Сосюра).
Слово випадок у літературній мові завжди мало і має тільки один наголос — на першому складі. Воно належить до цілої низки подібних щодо творення слів з наголосом на префіксі ви-: вибалок, виняток, виросток, виселок, висновок тощо. Отже, наголос випадок неприродний для української мови. Слово ненависть, а також усі похідні від нього (ненависний, ненавидіти, ненавиджу й ін.) у літературній мові мають наголос на складі -на-. Цей наголос природний для всієї території України, уживаний у поетів, що репрезентують різні говори нашої мови (Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Рильський, М. Вінграновський та ін.): «Тільки той ненависті не знає, Хто цілий вік нікого не любив» (Леся Українка); «Я ненавиджу рабства кайдани» (П. Грабовський). Тож для наголосу ненависть в українській мові немає жодних підстав. Текстовий і фаховий наголошують за зразком прикметників, що походять від односкладових іменників лісовий, льодовий, сніговий, цеховий (від ліс, лід, сніг, цех тощо).
Правильно |
Неправильно |
беремо |
беремо |
бовтати |
бовтати |
Бог, мн. боги |
Бог, мн. боги |
босий |
босий |
була, було, були |
була, було, були |
валовий |
валовий |
везти (ввезти) |
везти (ввезти) |
верба |
верба |
веретено |
веретено |
вести (ввести) |
вести (ввести) |
випадок |
випадок |
виразний |
виразний |
візник |
візник |
вільха |
вільха |
вісімдесят |
вісімдесят |
вітчим |
вітчим |
Гарасим (Герасим) |
Герасим |
У всіх складних чи сумнівних випадках щодо наголошення слів треба звертатися до словників, зокрема до спеціалізованого словника наголосів, орфоепічного, орфографічного, тлумачного, де зазвичай слова подаються з наголосами.
