16. Характеристика рухових умінь і навичок.

Рухове вміння – це такий рівень володіння руховою дією, який характеризується необхідністю детального свідомого контролю за діями, невисокою швидкістю виконання, нестабільністю та не економністю рухів, нестійкістю до дії несприятливих чинників, наявністю зайвих рухів.

Формування рухових вмінь вимагає від учня активної участі в навчальному процесі, привчає аналізувати сутність поставлених завдань, умови виконання, керувати власною розумовою, від чуттєвою і руховою діяльністю.

Рухова навичка – це такий ступінь володіння технікою дії, при якому керування рухами відбувається автоматично, вирізняється високою стабільністю і надійністю, економністю, плавністю.

Стабільна навичка – це така ступінь оволодіння технікою, коли вправа виконується в стандартних умовах. Абсолютна стабільність явище негативне. Потрібно прагнути до варіативної навички.

Варіативна навичка – це така ступінь оволодіння дією, що дозволяє виконувати її у змінних умовах.

Рухові навички можуть мати позитивний або негативний перенос.

“Позитивний перенос” навичок – це така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка полегшує формування наступної навички.

“Негативний перенос” навичок – це така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка ускладнює вивчення наступної навички.

Існують такі групи методів навчання техніки:

• пояснювально-ілюстративний;

• репродуктивний (відтворення);

• проблемний;

• евристичний;

• дослідницько-самостійних.

При навчанні техніки фізичних вправ застосовуємо словесний, наочний та практичний методи.

18. Планування і контроль як функції управління процесом фізичного виховання.

1. Поняття планування.

Як свідчать енциклопедичні словники, план - це заздалегідь визначений порядок, послідовність здійснення накресленої на конкретний період програми \роботи\ з вказівкою її мети, змісту, об'ємів, методів, матеріальних і фінансових засобів, термінів виховання. Тому функції педагогічного планування фізичного виховання полягають у передбаченні очікуваного результату і логічно-формалізованому "проектуванні" того як буде розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах на основі загальних закономірностей.

Планування навчально-виховного процесу з предмету фізична культура суттєво відрізняється по своєму змісту від планування по інших навчальних предметах. Це обумовлено специфікою навчання руховим діям і необхідністю поруч з рішенням освітніх та виховних задач цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів.

Процес планування фізичного виховання знаходить своє відображення в конкретних документах планування: державних і тих, що складає безпосередньо сам вчитель. Тому в практиці під плануванням розуміють складання методично обгрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання. Реальне планування потребує добре організованого обліку.

Функції обліку полягають в об'єктивній оцінці передумов досягнення мети, перевірці змісту, форми побудови і результатів фізичного виховання, порівнянні запланованих і фактично досягнутих результатів, виявленні ступеня відповідності або невідповідності між ними \для внесення необхідних коректив як в сам процес фізичного виховання, так і в параметри плану.

Систематичний облік підказує вчителю найкращу послідовність фізичних вправ, необхідне їх дозування, можливі інтервали відпочинку, оптимальні порції навчального плану - тобто все те, без чого неможливо удосконалювати планування.

Якщо за умови сумлінної реалізації планів кінцеві результати суттєво відрізняються від запланованих, то це свідчить про помилки в системі планування. При цьому перевіряють: - чи всі несприятливі фактори враховані при плануванні; -піддають ревізії систему педагогічного впливу. Оцінюють: - реальність висунутих педагогічних завдань \Б.М.Шиян, 1993\.

Планування завершується підсумковим контролем, що є вихідними даними для планування наступного циклу \навчального року, навчальної четверті, системи уроків\. Таким чином, планування і облік взаємопов'язані дії по забезпеченню ефективності фізичного виховання учнів. Постійний зв'язок планування і обліку обумолюють одну з головних вимог до планування - отже, планування повинно:

• забезпечувати можливість оперативного внесення коректив;

• спиратися на загальні і методичні принципи ФВ;

• бути цілеспрямованим і перспективним;

• бути реальним;

• бути конкретним;

• бути наочним.