9. Правові, програмно-нормативні основи системи фізичного виховання в Україні.

Правові основи:

система фізичного виховання опирається на певну сукупність нормативних актів які регулюють її функціонування. Ці акти мають різну юридичну силу (закони, постанови, накази, інструкції). Є й інші нормативні документи, які визначають діяльність організацій і установ, які забезпечують фізичне виховання (дитячі дошкільні заклади, школи, ПТУ, вузи).

Програмно-нормативні основи:

1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” прийнятий у грудні 1993 року. Законом гарантується права громадян на заняттях фізичною культурою і спортом, визначаються і характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури.

2. Програма “Фізична культура – здоров’я нації” 1 вересня 1998 р. Програма розкриває основні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і спорту, визначає роль фізичної культури і спорту у житті суспільства, показує тенденції розвитку фізкультурно-спортивного руху та накреслює практичні заходи щодо впровадження фізичної культури в побуті громадян. Складена ця програма до 2005 року.

3. “Державні вимоги до фізичного виховання” – містять основні положення фізичного виховання. Характеристику рівнів, зміст та форми фізичного виховання, оцінку діяльності тих, хто організує і проводить фізичне виховання, кадрове забезпечення та керівництво фізичним вихованням.

4. Навчальні програми – визначають обсяг знань, умінь і навичок виконувати рухові дії, підлягають засвоєнню за роками навчання і сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог. Базові програми, регіональні навчальні програми.

5. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України.

6. Національна спортивна класифікація.

10. Характеристика загальних принципів фізичного виховання.

Принцип - теоретико-методичне положення, яке відзеркалює загальні закономірності соціально-біологічної природи і завдяки цьому є головним орієнтиром на шляху удосконалення людини.

В педагогічній науці принципами називають найбільш важливі вихідні положення, керівні настанови для діяльності вчителя і учнів, які відображають закономірності педагогічного процесу. В принципах узагальнена всі сукупність наукових фактів і багатовікова педагогічна практика.

Окрім принципів системи фізичного виховання є принципи, які відображають закономірності педагогічного процесу. В теорії фізичного виховання вони називаються “принципами фізичного виховання” (або методичними принципами).

В зв’язку з багаточисельністю закономірностей, які характеризують фізичне виховання як педагогічний процес, його принципами поділяють на 3 взаємозв’язані групи: принцип навчання (принципи, які відображають закономірності формування рухових вмінь і спеціальних знань); Принцип виховання фізичних якостей (принципи, які відображають закономірності розвитку сили, швидкості і т.д.); принцип виховання дитини як особистості при заняттях фізичними вправами.

Ми будемо розглядати принципи навчання. Принцип навчання слід розділити на 4 взаємопов’язані групи: принцип відношення, принцип оцінювання, принцип відповідності, принцип побудови.

Принципи різні, але всі вони відображають різні сторони педагогічного впливу на дитину як цілісну особистість.

Реалізація принципів обов’язкова при навчанні людей будь якого віку, при різних рівнях фізичної підготовленості.

Реалізація деяких принципів здійснюється через виконання певних правил навчання. Правила конкретизують цей чи інший принцип, розкриваючи його окремі сторони.

Загальні (соціальні) принципи поділяють на:

0. гармонійного розвитку особистості;

1. зв’язку фізичного виховання з трудовою діяльністю (ППФП);

2. принцип оздоровчої спрямованості.

Розглянемо принцип гармонійного розвитку особистості.

Однією із основних умов реалізації цього принципу у процесі фізичного виховання є використання таких засобів і методів, які б гарантували спрямований розвиток всіх основних рухливих якостей людини, сприяли би повному виявленню індивідуальних фізичних здібностей і створювали достатньо великий фонд життєво важливих рухових вмінь і навичок.

Принцип зв’язку фізичного виховання з трудовою діяльністю, професійно-прикладною фізичною підготовкою

Цей принцип підкреслює основну прикладну функцію фізичного виховання у суспільстві – готувати членів суспільства до високопродуктивної праці та оборони своєї Батьківщини.

Сучасні військові спеціальності ставлять високі вимоги до фізичної підготовки і психічної рівноваги воїна. У межах ППФП особлива увага звертається на:

• поглиблення вдосконалення умінь, навичок і здібностей, необхідних для досягнення високих результатів у професійній діяльності;

• оволодіння фізичними вправами як частиною професійної діяльності;

• засвоєння фізичних вправ, що можуть використовуватись фахівцями в майбутній життєдіяльності для підтримання опірності організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, організації дозвілля й оздоровлення.

Принцип оздоровчої спрямованості

При використанні принципу оздоровчої спрямованості необхідно враховувати наступне:

• при виборі засобів фізичного виховання виходити із їх оздоровчої цінності як обов’язкового критерію;

• планувати і регулювати функціональні навантаження у відповідності із закономірностями зміцнення здоров’я;

• забезпечувати систематичність лікарсько-педагогічного контролю.