8. Яка інформація заноситься в Форму № ів-1.

Форма N ІВ-1 "Журнал реєстрації заявок на

винаходи, корисні моделі, промислові зразки,

компонування (топографії) інтегральних мікросхем,

що подані в Україні" (далі - форма N ІВ-1)

Форма N ІВ-1 призначена для реєстрації заявок на створені в

організації (на підприємстві, в установі тощо) винаходи, корисні

моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем

(далі - компонування ІМС), що подані до Державного департаменту

інтелектуальної власності України.

Нумерація заявок здійснюється в порядку зростання. За

необхідності ведеться окремий журнал щодо кожного з об'єктів права

інтелектуальної власності.

Реєстрація здійснюється на день надходження до підрозділу з

питань інтелектуальної власності або іншого підрозділу, на який

покладено виконання цих функцій, відповідних матеріалів, що

ідентифікують об'єкт права інтелектуальної власності. Ця дата

проставляється в графі 2. У цій саме графі вказується назва

винаходу, корисної моделі, промислового зразка або компонування

ІМС.

У графі 3 вказуються прізвище, ім'я та по батькові

винахідників або авторів промислового зразка, компонування ІМС,

їхнє місце проживання та рік народження, посада, освіта. ( Абзац 5

розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного

комітету статистики N 342 ( z1398-05 ) від 01.11.2005 )

Договір між роботодавцем і винахідником (автором промислового

зразка, компонування ІМС) (за наявності), реквізити якого

наводяться у графі 4, реєструється у відповідному підрозділі

підприємства (юридичному тощо).

У графах 5-8 відображається листування за заявкою

(інформаційні реквізити документа). При цьому зазначається коротка

назва документа (заявка, повідомлення, лист тощо).

У графі 5 указуються вихідний номер та дата відправлення

заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності

України. У графі 6 наводиться назва відправлених документів

(заявка, клопотання тощо). У графі 7 указуються вхідний номер та

дата одержання інформації з Державного департаменту

інтелектуальної власності України. У графі 8 зазначається назва

отриманих документів.

У графі 9 проставляються сума збору за відповідну дію, у

графі 10 - номер платіжного доручення або квитанції та дата

перерахування збору.

Реєстрація заявок, поданих до компетентних органів іноземних

держав, ведеться в окремому журналі (форма N ІВ-2 "Журнал

реєстрації заявок на винаходи, корисні моделі, промислові зразки,

компонування (топографії) інтегральних мікросхем, що подані до

компетентних органів іноземних держав").

9. Яка різниця між авторським свідоцтвом на винахід та патентом на винахід?

Авторське свідоцтво — документ, що засвідчує юридичне право автора. Найбільш розповсюджений був у СРСР.

Автори, які працюють на підприємствах, у науково-дослідних установах та інших організаціях, подавали заявки на одержання Авторського свідоцтва, як правило, через підприємство чи організацію, де вони працюють. У випадках, коли робота здійснена в порядку виконання службового завдання, керівники підприємств і організацій оформляли заявки на видачу авторського свідоцтва на ім'я підприємства (організації) із зазначенням автора (авторів). Якщо винахід є результатом колективної творчості і при цьому неможливо встановити авторство окремих осіб, Авторське свідоцтво видавалося на ім'я того підприємства (організації), де працює автор. За автором зберігалися повні особисті й майнові права, а також пільги (право авторства, право на присвоєння імені автора, права на першочергове здобуття посад наукових працівників за своїм фахом тощо). В Україні Авторське свідоцтво, видавав Комітет у справах винаходів та відкриттів при Кабінеті Міністрів України.

На сьогодні Авторське свідоцтво замінене Патентом на винахід та корисну модель.

Патент — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. Патент видається державним патентним відомством винахіднику або його правонаступнику. Дія патенту розповсюджується тільки на територію держави, в якій його видано. Строк дії патенту встановлюється національним законодавством (як правило, 15-20 років). Патент може бути визнано недійсним у судовому порядку на законодавчій основі. З поняттям патенту тісно пов'язаний юридичний термін «патентна чистота», який означає, що машину, прилад, технологічний процес, матеріал, продукт тощо можна використовувати (виготовити, ввезти для продажу) в даній державі без порушення прав патентовласника.

У широкому розумінні «патент» є комплексом виключних прав на використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка, які держава гарантує патентовласнику, тобто винахіднику або особі, якій винахідник передав виключні майнові права. Надання виключних прав державою здійснюється на заздалегідь визначений період часу в обмін на контрольоване та публічне розкриття патентовласником суттєвих ознак винаходу.

У вузькому розумінні «патент» є охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід [1].

Термін «патент» походить від латинського слова «patere», що означає «класти на огляд» (тобто — робити доступним для широкого загалу), а також від словосполучення «letters patent», що у середньовіччі означало документ, виданий монархом або урядом на засвідчення того, що певна особа чи підприємство мають виключні права або монополію на певний вид діяльності.