1. Визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в документі, з’ясуйте, коли відбулися описані в ньому події;

2. визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних подій або історичних діячів; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про події; з’ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі;

3. Поміркуйте, у чому цінність джерела, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів

4. Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Зі спогадів Ірини Жиленко

«У кінотеатрі “Україна” під час перегляду “Тіней забутих предків” відбулася подія, яка увійде в історію України. Я забезпечила квитка­ми друзів через маму, яка працювала тоді адміністратором “Украї­ни”. Зібралося в кінозалі все, що було чесного на той час у Києві.

Після перегляду Іван Дзюба вийшов на сцену, подякував групі і пові­домив про арешти інтелігенції. Стус закликав не допустити 37-го року в Україні і запропонував на знак протесту - встати. Як це було страшно! Дрижаки пробігли спинами. Обивательська маса кинулась до “запасного виходу”, як під час пожежі. Побіг перешепт, що кіно­театр оточено і будуть “брати” всіх. І все-таки більшість у залі - встала. Звісно, не всі. І ті, що не встали, уважно засікли очима тих, хто встав. Я стояла поруч із Дзюбиною дружиною. Я аж палала збудженням, а Марта зблідла. Іван зійшов зі сцени, підійшов до дру­жини і тихо сказав: “Так треба, Марто...”. І... полетіло пір’я, себто тріски... Почалися масові вигнання з роботи. Перелічувати всіх, хто постраждав, довго. Вся нікчемна бездар, дочекавшись нарешті “свого часу”, накинулась на “Дзюб-Драчів-Костенок” і таврувала, обпльову­вала, аж стіни Спілки письменників, інших спілок, Інституту літератури, видавництва “Молодь”, де працював тоді Дзюба, були оббризкані отруйною слиною. (Ох, які вони зараз усі віддані “україн­ці”, “святіші за Папу” - ті, що мордували І. Дзюбу, М. Коцюбинську, Ю. Бадзя та інших). Дзюбу зняли за “виявлене недовір’я до органів безпеки і партії”. А величезну групу літературної інтелігенції було затавровано як “вороже літературне угрупування, яке перейшло в політичне”. Було складено списки проскрибованих молодих літера­торів. Івана Світличного після звільнення не друкували і не давали роботи. У списку, крім Світличного, Дзюби, Сверстюка, були і Коцю­бинська, і Ліна Костенко, Жиленко, Дрозд, Шевчук і багато інших... Шлях до друку було перетято у кого на роки, а в кого й на десятиріч­чя. Це були важкі роки: обшуки, арешти, переляк, намови з переляку

і намови з підлості чи заздрості. Кожен чекав обшуку і багато хто дочікувався. Я не тримала вдома своїх щоденників, чоловікових лис­тів, передруків творів “неугодних” авторів. Не можу не згадати добрим словом наших літературних та інших “дідів”, які, маючи гіркий досвід і знаючи, що може вчинити держава з людиною, все- таки не побоялися підписати “Протест проти репресій”. Їх тягали, на них тиснули, їм загрожували, але ні Малишко, ні Майборода, ні Антонов, ні Амосов не погодилися зняти свої підписи.

Теперішній молоді, яка звинувачує (дуже сміливо) покоління повоєн­ного письменства у конформізмі, я би побажала бути не менш сміли­вими і в ситуації, коли сміливість дорого коштує. Бо зараз сміли­вість не коштує ламаного гроша. Залягла глибока політична і літе­ратурна зима»

Завдання 1-3 мають ЧОТИРИ варіанти відповідей, серед яких треба вибрати ОДНУ ПРАВИЛЬНУ

1. Які території заштриховано на картосхемі?

А Автономна Україна в кордонах, окреслених Інструкцією Тимчасо­вого уряду Генеральному Секретаріату від 4 (17) серпня 1917 р.

Б Українська Народна Республіка в кордонах, заявлених Третім Уні­версалом Центральної Ради

В Українська Народна Республіка за Брестським мирним договором

Г Територія, яку контролювала Директорія УНР у березні 1920 р.