Тема 4.1. Держава і право сша Новітнього часу План лекції 1
1. Централізація державної влади. Новий курс президента Ф.Д. Рузвельта.
2. Зміни в конституції.
Самостійна робота
1. Особливості соціально-економічного розвитку США новітнього періоду.
2. Зміни у соціальній структурі США протягом другої половини ХХ ст.
1. Централізація державної влади. Новий курс президента ф.Д. Рузвельта.
Розвиток державно-правових інститутів США в ХХ ст. відбувався разом з основними тенденціями політичної еволюції провідних держав світу. Загальні принципи конституції, що стосуються Конгресу і діяльності обох палат – сенату і палати представників – зберегли свою силу. У той же час із початку століття зберігається загальна тенденція до концентрації державної влади, посилення федеральних органів за рахунок прав штатів, посилення виконавчої влади, бюрократизації і мілітаризації державного апарату.
Державний лад сша
Державний лад США, як і раніше, базувався на принципах феодалізму. Суб’єктами федерації були 50 штатів і федеральний округ Колумбія з розташованому в ньому столицею – м. Вашингтон.
Штати – державні утворення, але вони не мали (й не мають) державного суверенітету та права виходу зі США. Вони мають свої конституції, які закріплюють республіканську форму правління й відповідають основним положенням Конституції США, також власний адміністративний апарат управління. Структура органів штатів відповідає структурі федеральних органів. Законодавчу владу в штаті здійснюють законодавчі збори, що окрім одного штату, двопалатні. Так само, як у федеральному Конгресі, значну роль у їхній роботі відіграють комітету. Виконавча влада покладена на обраного населенням (на строк два-чотири роки) губернатора, в розпорядженні якого перебувають національна гвардія та поліція. Судову владу в штаті здійснює Верховний суд та інші суди.
Конституція США визначила принципи розмежування владної компетенції федерації та штатів. Вона встановила сферу виключної компетенції федерації, за межами якої свої повноваження реалізують штати та їхні органи. Однак у XX ст. централізація державної влади зумовила помітне розширення повноважень федеральних органів (у справі регулювання торгівлі між штатами, контролю над їх адміністративною діяльністю тощо).
Конгрес США.
Конгрес є носієм влади та складається к двох палат:
Сенату;
- Палати представників.
До Сенату за Конституцією належать по два представники від кожного штату. Кількість членів у Палаті представників пропорційна кількості населення й тому Конституцією є необмеженою.
Сенатори спочатку обиралися законодавчими органами штатів, які вони представляли, але в 1913 р. з прийняттям 17-ї поправки до Конституції, вони стали обиратися прямими виборами (населенням). Членами сенату можуть бути громадяни США, котрим виповнилося 30 років і які не менше, ніж 9 років, постійно мешкають у тому штаті, від якого обираються. Термін повноважень сенаторів – шість років, але кожні два роки одна третина Сенату переобирається. Вибори проводяться кожного парного року.
Загальна кількість членів Палати представників встановлює Конгрес. Далі ця кількість розподіляється між штатами пропорційно до кількості їхнього населення. Та кожному штатові, незалежно від кількості його мешканців, Конституцією гарантовано право мати не менше від одного члена Палати представників. Згідно з Конституцією, кожні десять років має відбуватися перепис населення та згідно з ним перерозподіляються місця в Палаті представників. У першій Палаті представників було 65 членів (1 член від 30 000 громадян), а тепер 435 членів (1 член від 480 000). Члени Палати представників обираються по виборчих округах (приблизно рівних) один раз на два роки.
У XX ст. у виборчому праві США відбулися значні зміни. У 1920 р. 19-та поправка до Конституції США надала виборчі права жінкам. Однак виборче право не стало загальним, адже питання виборчого процесу регулювалося законодавством окремих штатів і в багатьох з них існували цензи: віковий (21 рік), осілості, майновий, освітній (уміння читати та писати англійською мовою) та ін. Надалі деякі з цих цензів були скасовано: виборчого чи іншого податку – у 1964 р. 24-ю поправкою; знижено віковий ценз до 18 років – 1 1971 р. 26-ю поправкою; закон 1964 р. ліквідував дискримінацію на виборах темношкірого населення тощо.
20-та поправка закріплює, що Конгрес повинен збиратися на звичайну сесію 3 січня кожного року. Президент може скликати спеціальну сесію, якщо в цьому є необхідність. Сесії Конгресу проходять у Капітолії у Вашингтоні.
Головою Сенату є Віце-презедент США. Його голос не враховується при голосуванні, окрім випадку рівності голосів. Палата представників обирає свого особливого голову – спікера.
Відбулися зміни і у роботі Конгресу загалом. В обох палатах основна робота переноситься до їхніх комітетів, кількість яких постійно зростає. Кожен конгресмен може мати помічника: у Палаті представників – не більше від 15 – 16, у Сенаті – не більше від 70.