9. Показники злочинності та їх загальна характеристика
Злочинність як соціальне явище містить низку рис і ознак, яких немає в окремій антисуспільній поведінці, зокрема й у злочині я к іі іди відуальному акті поведінки та формі прояву злочинності.
Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв, основними з яких є:
1) рівень злочинності;
2) коефіцієнти злочинності;
3) динаміка злочинності;
4) географія злочинності;
5) структура злочинності;
6) характер злочинності;
7) "ціна" злочинності;
8) стан злочинності.
Стан злочинності - це сукупність усіх показників, які ха-рактеризують рівень, структуру, динаміку злочинності.
Рівень злочинності - це її кількісна характеристика, що вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених зло¬чинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визна¬ченій території.
Виходячи з того, що на будь-якій визначеній території про-живає кількість людей, відмінна від населення такої ж за площею іншої території, з метою їх зіставлення між собою застосову¬ють коефіцієнти.
При цьому використовуються два види основних ко¬ефіцієнтів злочинності.
По-перше, коефіцієнт злочинної інтенсивності, що розраховується на все населення певного регіону, включаючи неповнолітніх:
З - кількість зареєстрованих злочинів на певній території за визначений період часу;
Н - кількість мешканців, які проживають на цій території;
Нр - визначена кількість мешканців (єдина розрахункова база 1000,10 000,100 000), відповідно до якої проводиться розрахунок.
По-друге, коефіцієнт злочинної активності, що роз¬раховується на населення за віком з 14 років, тобто особи, котрі досягли мінімального віку кримінальної відповідальності:
О - кількість осіб, які вчинили злочини;
Нр - визначена кількість мешканців (єдина розрахункова база 10 000,100 000), відповідно до якої проводиться розрахунок.
Н — кількість мешканців, які проживають на певній тери¬торії віком від 14 років.
Ці коефіцієнти розраховуються не тільки на злочин¬ність загалом, але й на кожний окремий вид злочинності, що входить у її структуру. Крім того, зазначені коефіцієнти можуть застосовуватися для виявлення чи порівняння кримі¬нальної активності різних категорій населення (чоловіків, жінок, молоді, рецидивістів тощо).
Динаміка злочинності - показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.).
На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша - це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси та явища, що впливають на злочинність. Друга - зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь.
Диференціація соціальних і правових факторів впливає на статистичну криву злочинності, необхідну для об'єктивної оцінки реальних змін у її динаміці та прогнозі. Зниження чи зростання рівня злочинності відбуваються в результаті як реальних соціальних змін рівня та структури злочинності, так і в результаті правових змін у законодавчій характеристиці кола кримінально-караних діянь, у повноті реєстрації тав інших юридичних факторах.
Статистична картина динаміки злочинності також пов'язана з ефективністю діяльності своєчасного виявлення та реєстрації вчинених злочинів, їх розкриття та викриття винних, забез-печення невідворотності справедливого покарання.
До основних показників динаміки відносять:
Рівень ряду - це показник абсолютної величини, рівня певного періоду, що відображений у конкретному ряді.
Абсолютний приріст (зниження) - це різниця між рівнями минулого та попереднього періодів, відображена в абсолют¬них показниках.
Темп росту (зниження) - відсотковий показник рівня мину¬лого періоду до рівня попереднього, що береться як базовий (ланцюговий спосіб).
Темп приросту (зниження) - відсотковий показник відношен¬ня приросту (зниження) всіх наступних рівнів ряду до першого, що визначений як нерухомий базовий (базовий спосіб).
Структура злочинності - це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в за¬гальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на ви¬значеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і "напрямок головного удару" в боротьбі з нею. Структура ви¬разно показує, що таке злочинність у безпосередніх конкретних умовах, яка визначаюча якість цього явища.
Аналізуючи структуру злочинності, необхідно виходити із суті та змісту самого соціального явища; розглядати злочинність у всій її різнобарвності, беручи до уваги той факт, що злочинність пере¬буває в постійному русі та зміні, котрі зумовлюють і змінюють деякі аспекти; розкрити зв'язки та зумовленості різних видів структури як між собою, так і з іншими базовими й надбудов¬ними суспільними явищами; досліджувати не тільки теоретичну, але й практичну значущість відповідного виду структури, зважаючи на поліпшення боротьби зі злочинністю.
Основним показником структури злочинності є питома вага. Питома вага - це співвідношення частини злочинності до її за-гальної кількості:
Зв — кількість злочинів певного виду, певної структурної групи, З — загальна кількість злочинів, рівень злочинності.
Як зазначає відомий російський кримінолог Н. Кузнецова, основні показники структури злочинності такі:
- співвідношення видів злочинів за їхньою класифікацією, поданою в Особливій частині КК;
- питома вага найпоширеніших злочинів;
—співвідношення видів злочинів за домінантною мотивацій-ною спрямованістю (насильницькі, корисливі, корисливо-насильницькі та необережні);
- питома вага злочинності неповнолітніх;
- питома вага групової злочинності, а всередині її - органі-зованої;
- питома вага рецидиву;
- "географія" злочинності, тобто розподіл її за регіонами й типами населених пунктів;
- питома вага злочинів, пов'язаних з незаконним обігом зброї;
- питома вага злочинів, пов'язаних з незаконним обігом
наркотиків;
- "вуличні" злочини;
- транснаціональні злочини.
Характер злочинності зумовлюється кількістю найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, якою є характеристика осіб, які їх скоїли.
Отже, виходячи з наведеного визначення, характер злочин-ності проявляється через її структуру. Тому можна зробити висновок, що характер злочинності є одним з важливих по-казників її структури.
Ціна злочинності. Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм яких є "ціна" злочинності, що склада¬ється з:
- кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов'язковим елементом їхнього складу (матеріальна, моральна, фізична шкода конкретним громадянам);
- шкода, що заподіюється злочинами за межами їхнього складу (прямі та непрямі наслідки);
- соціальна реакція на злочинність, боротьба з нею (витрати на утримання правоохоронних органів, на заходи боротьби зі зло¬чинністю тощо).
На жаль, методика повного виміру реальної "ціни" злочин-ності поки що розроблена недостатньо. Водночас, такі показ-ники, безумовно, є конче необхідними.
Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.
Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерів-номірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочин¬ності пояснюється:
• конкретними соціальними умовами певного регіону;
• економічною його характеристикою;
• національним складом і структурою населення;
• послабленням соціального контролю за поведінкою людей;
• рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення;
• рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.
Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в гео-графії злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запо-бігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конк¬ретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конк¬ретної практичної діяльності.
Поряд з поняттям "географія злочинності" існує і "топогра¬фія злочинності", котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності - це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо).