
- •1. Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •2. Функції кримінології та її завдання на сучасному етапі
- •3. Виникнення та розвиток кримінології як самостійної науки.
- •4. Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •5. Поняття та ознаки злочинності
- •6. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину
- •7. Основні підходи до визначення злочинності
- •8. Функції злочинності
- •9. Показники злочинності та їх загальна характеристика
- •10. Поняття структури та динаміки злочинності
- •11. Коефіцієнт злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності
- •12. Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •13. Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •14. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу
- •15. Кримінологічна характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •16. Кримінологічна характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •17. Основні світові тенденції злочинності.
- •18. Поняття та класифікація теорій пояснення злочинності
- •19. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •20. Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •21. Психологічні теорії пояснення злочинності
- •22. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності
- •23. Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
- •24. Теорія стигматизації та її практичне значення
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •26. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •27. Віктимологічна концепція пояснення злочинності
- •28. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •29. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •30. Маргінальність та злочинність
- •31. Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •32. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин
- •33. Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин
- •34. Структура особистості особи, яка вчинила злочин
- •35. Морально-психологічні ознаки особистості особи, яка вчинила злочин: загальна характеристика
- •36. Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості осіб, які вчиняють злочини
- •37. Типологія та класифікація осіб, які вчиняють злочини
- •38. Соціалізація та її роль у формуванні особистості особи, яка вчинила злочин
- •39. Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •40. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •41. Механізм злочинної поведінки
- •42. Мотивація злочинної поведінки
- •43. Прийняття та виконання рішення в механізмі злочинної поведінки
- •44. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки
- •45. Класифікація жертв злочинів
- •46. Віктимізація та віктимність
- •47. Програма та етапи кримінологічного дослідження
- •48. Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика
- •49. Методика кримінологічних досліджень
- •50. Інтерв’ю. Техніка кримінологічного інтерв’ювання
- •51. Анкетне опитування в кримінології.
- •52. Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •53. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •54. Особливості проведення опитування як методу кримінологічних досліджень
- •55. Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •56. Основи кримінологічного планування
- •57. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції
- •58. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •59. Профілактичне значення кримінального закону
- •60. Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика
- •61. Прокуратура як суб’єкт попереджувальної діяльності
- •62. Органи внутрішніх справ як суб’єкт попереджувальної діяльності: загальна характеристика
- •63. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю
- •64. (60) Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика
- •65. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності
- •66. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види
- •67. Рання та ситуативна профілактика злочинів
- •68. Спеціалізовані суб’єкти попереджувальної діяльності
- •69. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •70. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Україні
- •71. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності
- •72. Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками
- •73. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •74. Попередження загальнокримінальної корисливої злочинності
- •75. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні
- •76. Попередження насильницької злочинності
- •77. Попередження насильства у сім’ї
- •78. Кримінологічна характеристика груп неповнолітніх злочинців
- •79. Особливості попередження злочинності неповнолітніх
- •80. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні
- •81. Кримінологічна характеристика групової злочинності
- •82. Організована злочинність в Україні: кримінологічна характеристика
- •83. Суб’єкти та заходи протидії організованій злочинності в Україні
- •84. Попередження організованої транснаціональної злочинності
- •85. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •86. Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •87. Тіньова економічна діяльність: поняття і основні напрями протидії
- •88. Вивчення та попередження економічної злочинності
- •1. Заходи профілактики:
- •2. Заходи випередження злочинів у сфері економіки є такими:
- •89. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії
- •90. Основні проблеми протидії корупції на сучасному етапі
- •91. Протидія тероризму за законодавством України
- •92. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •93. Попередження рецидивної злочинності
- •94. Кримінологічна характеристика професійної злочинності
- •95. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності
- •96. Попередження професійної злочинності
- •97. Особливості попередження злочинності в сфері обігу наркотиків
- •98. Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів
- •99. Вивчення та попередження злочинності жінок
85. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
Однією з найважливіших і найнебезпечніших тенденцій злочинності є її транснаціоналізація і інтернаціоналізація. Аналіз кримінологічних досліджень дозволяє зробити висновок, що поява вказаних тенденцій викликана в основному наступними чинниками:
а) ранснаціоналізацією бізнесу та, так звана, глобалізацією економіки. У зв’язку з цим посилюється інтерес кримінальних угруповань до здійснення контролю над найбільш ефективними сферами міжнародної і національної економіки (насамперед паливно-енергетична та фінансово-банківська галузь).
б) Посиленням інформатизації суспільства (підвищений вплив інформаційних процесів на характер діяльності, набування інформацією реальної сили і спрощення процедур доступу різного роду суб’єктів, в тому числі і організованих злочинних груп до інформаційних потоків) та комп'ютеризації суспільства (як наслідок - поява великої кількості додаткових можливостей для здійснення злочинних посягань на всі сфери відносин у суспільстві).
в) Спрощення прикордонних та візових процедур і, як результат, інтенсифікація міграційних процесів.
г) Посилення дії, так званого, "іноземного" фактору на розвиток криміногенної ситуації на теренах СНД, особливо в тих регіонах, які опинилися на шляху слідування міграційних потоків, тобто імпорт видів злочинності, методів злочинної діяльності, характерних раніш тільки для іноземної злочинності.
д) Нарешті, недосконалість чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства, міжнародних угод з питань взаємодії у боротьбі зі злочинністю, непослідовність практики міжнародного співробітництва.
Одностайності немає серед науковців кримінального права і щодо найменування злочинів з іноземним елементом. Тому в різних джерелах можливо зустріти такі поняття: “злочини міжнародного характеру”, “кримінальні злочини міжнародного характеру”, “міжнародні загальнокримінальні злочини”, “злочини, що порушують міжнародний правопорядок”, “транскордонні”, “транснаціональні”, “інтернаціональні” злочини. В іноземній науковій літературі та законодавстві також відсутня єдина виважена позиція. Наприклад, в Резолюції Ради Європейських Співтовариств від 27 травня 1999 “Про боротьбу з міжнародним злочином...” використані навіть два терміни «international crime» та «cross-border crime» (тобто, міжнародні та транскордонні злочини).
Таким чином, транскордонний злочин – це різновид транснаціональних злочинів; вчиняються на території держав, що мають спільний кордон, вони територіально локалізовані, існує інтеграція кримінальних структур з представниками прикордонної і митної служб.
В сучасних умовах ефективність міжнародної боротьби зі злочинністю може бути досягнута за допомогою співпраці як в рамках міжнародних організацій, так і на основі існуючих міжнародних угод і в уніфікації національних законодавств.
У підвищенні діяльності ООН у боротьбі з транснаціональною злочинністю істотну роль грають її структурні підрозділи, інститути та проводяться спеціалізовані конгреси.
Велике значення в цій сфері відводиться рекомендацій конгресів ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Конгреси ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками є міжнародні універсальні форуми, на яких держави та інші учасники підводять підсумки діяльності і визначають перспективи та нові напрямки співробітництва в галузі міжнародної боротьби зі злочинністю.
Діяльність конгресів регламентується резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та ЕКОСОР, правилами процедури Конгресу, а також його відповідними рішеннями.
Починаючи з 1955 р. і відповідно до резолюції 415 (V) Генеральної Асамблеї ООН від 1 грудня 1950 р., було проведено десять конгресів (через кожні п'ять років).
До безперечних заслуг конгресів слід віднести розробку і прийняття рішень та рекомендацій, які хоч і носять рекомендаційний характер, але мають велике значення для зміцнення і розширення міжнародного співробітництва держав у боротьбі з транснаціональною злочинністю, сприяють обміну досвідом боротьби з конкретними видами діяльності злочинних організацій, сприяють розробці нових міжнародних угод і їх уніфікації в цій сфері.
Крім конгресів, в системі органів ООН існує ряд інститутів, що спеціально займаються питаннями боротьби зі злочинністю: Центр по міжнародному попередженню злочинності (Віденський центр); Міжрегіональний римський науково-дослідний інститут ООН з питань злочинності та правосуддя; Азіатський і Далекосхідний інститут ООН в Токіо з попередження злочинності і поводження з правопорушниками; Гельсінська інститут з попередження злочинності та боротьби з нею; Африканський інститут ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками; Арабська дослідний і навчальний центр в Ель-Ріад з питань безпеки; Австралійський (Канберра) інститут кримінології; Канадський (Ванкувер ) Міжнародний центр з реформ кримінального законодавства та політики у кримінальній правосуддя та ін..
Діяльність зазначених інститутів в цілому здійснюється за допомогою проведення наукових досліджень в області боротьби з міжнародною злочинністю, проведення семінарів з підвищення кваліфікації кадрів національних правоохоронних органів, наданні методичної, матеріальної та технічної допомоги в розробці спеціальних проектів, забезпеченні зацікавлених організацій інформацією про злочинність та заходи боротьби з нею.
Питання боротьби зі злочинністю, в тому числі з її транснаціональними організованими структурами, постійно знаходиться на порядку денному ООН. Зокрема, 18 грудня 1991 р. була прийнята і продовжує розроблятися спеціальна Програма ООН з боротьби зі злочинністю та кримінального правосуддя. Її головним завданням, як мовиться в преамбулі, є надання допомоги у задоволенні нагальних потреб світового співтовариства в справі попередження кримінальних проявів і правосуддя. У числі основних цілей Програми слід назвати: боротьбу зі злочинністю національного та транснаціонального характеру; об'єднання зусиль держав - членів ООН у попередженні транснаціональної злочинності; більш ефективне відправлення кримінального правосуддя; сприяння дотриманню найвищих стандартів справедливості, гуманності, правосуддя та професійної поведінки.
Особливе місце в структурі ООН в галузі боротьби з транснаціональною злочинністю займає Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя, створена в 1992 р. у складі Економічної і Соціальної Ради ООН. До Комісії входять представники 40 держав - членів ООН, які обираються на три роки. Безпосередньою завданням Комісії є: розробка проектів керівних принципів попередження злочинності та кримінального правосуддя; планування заходів ООН по боротьбі зі злочинністю; підготовка Конгресів ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Так, наприклад, в рамках Комісії підготовлена прийнята 51-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН Декларація про злочинність і суспільну безпеку (1996 р.). В ній, зокрема, вказувалося, що всі держави - члени ООН повинні взяти на себе урочисте зобов'язання взаємно співпрацювати в цілях попередження транснаціональної, у тому числі організованої злочинності, незаконного обороту наркотиків і зброї, контрабанди різних видів заборонених товарів, торгівлі людьми, терористичних актів, корупції і відмивання злочинних доходів.