
- •1. Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •2. Функції кримінології та її завдання на сучасному етапі
- •3. Виникнення та розвиток кримінології як самостійної науки.
- •4. Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •5. Поняття та ознаки злочинності
- •6. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину
- •7. Основні підходи до визначення злочинності
- •8. Функції злочинності
- •9. Показники злочинності та їх загальна характеристика
- •10. Поняття структури та динаміки злочинності
- •11. Коефіцієнт злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності
- •12. Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •13. Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •14. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу
- •15. Кримінологічна характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •16. Кримінологічна характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •17. Основні світові тенденції злочинності.
- •18. Поняття та класифікація теорій пояснення злочинності
- •19. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •20. Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •21. Психологічні теорії пояснення злочинності
- •22. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності
- •23. Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
- •24. Теорія стигматизації та її практичне значення
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •26. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •27. Віктимологічна концепція пояснення злочинності
- •28. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •29. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •30. Маргінальність та злочинність
- •31. Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •32. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин
- •33. Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин
- •34. Структура особистості особи, яка вчинила злочин
- •35. Морально-психологічні ознаки особистості особи, яка вчинила злочин: загальна характеристика
- •36. Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості осіб, які вчиняють злочини
- •37. Типологія та класифікація осіб, які вчиняють злочини
- •38. Соціалізація та її роль у формуванні особистості особи, яка вчинила злочин
- •39. Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •40. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •41. Механізм злочинної поведінки
- •42. Мотивація злочинної поведінки
- •43. Прийняття та виконання рішення в механізмі злочинної поведінки
- •44. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки
- •45. Класифікація жертв злочинів
- •46. Віктимізація та віктимність
- •47. Програма та етапи кримінологічного дослідження
- •48. Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика
- •49. Методика кримінологічних досліджень
- •50. Інтерв’ю. Техніка кримінологічного інтерв’ювання
- •51. Анкетне опитування в кримінології.
- •52. Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •53. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •54. Особливості проведення опитування як методу кримінологічних досліджень
- •55. Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •56. Основи кримінологічного планування
- •57. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції
- •58. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •59. Профілактичне значення кримінального закону
- •60. Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика
- •61. Прокуратура як суб’єкт попереджувальної діяльності
- •62. Органи внутрішніх справ як суб’єкт попереджувальної діяльності: загальна характеристика
- •63. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю
- •64. (60) Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика
- •65. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності
- •66. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види
- •67. Рання та ситуативна профілактика злочинів
- •68. Спеціалізовані суб’єкти попереджувальної діяльності
- •69. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •70. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Україні
- •71. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності
- •72. Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками
- •73. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •74. Попередження загальнокримінальної корисливої злочинності
- •75. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні
- •76. Попередження насильницької злочинності
- •77. Попередження насильства у сім’ї
- •78. Кримінологічна характеристика груп неповнолітніх злочинців
- •79. Особливості попередження злочинності неповнолітніх
- •80. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні
- •81. Кримінологічна характеристика групової злочинності
- •82. Організована злочинність в Україні: кримінологічна характеристика
- •83. Суб’єкти та заходи протидії організованій злочинності в Україні
- •84. Попередження організованої транснаціональної злочинності
- •85. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •86. Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •87. Тіньова економічна діяльність: поняття і основні напрями протидії
- •88. Вивчення та попередження економічної злочинності
- •1. Заходи профілактики:
- •2. Заходи випередження злочинів у сфері економіки є такими:
- •89. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії
- •90. Основні проблеми протидії корупції на сучасному етапі
- •91. Протидія тероризму за законодавством України
- •92. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •93. Попередження рецидивної злочинності
- •94. Кримінологічна характеристика професійної злочинності
- •95. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності
- •96. Попередження професійної злочинності
- •97. Особливості попередження злочинності в сфері обігу наркотиків
- •98. Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів
- •99. Вивчення та попередження злочинності жінок
80. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні
Майбутнє України як правової європейської держави залежить від реалій сьогодення. На жаль, кризові явища в економічній, політичній і соціальній сферах, притаманні перехідному трансформаційному етапу, на якому перебуває наша держава, впливають на кожну людину. Особливо вразливі до всіх негараздів діти. Міжнародно-правові документи, присвячені правам дітей, до яких відносять осіб до 18 років (зокрема, Декларація прав дитини 1959 р. і Конвенція про права дитини 1989 p.), націлюють усі держави на допомогу дітям та їх захист, на створення здорових умов життя та своєчасне розв'язання їхніх проблем. Але відсутність соціально сприятливих умов для саморозвитку дитини в сучасному українському суспільстві часто призводить до девіацій (відхилень) у поведінці підлітка, а потім і до вчинення злочинів.
Злочинність неповнолітніх є загальним поняттям, яке охоплює випадки, коли злочини вчинено особами від 14 до 18 років. У зарубіжній кримінології для характеристики даного виду злочинності часто використовується інший термін - «делінквентність».
Дедалі частіше кримінологи говорять про окрему галузь кримінологічних знань - ювенальну (від лат. juvenalis - юнацький) кримімологію, яка вивчає злочинність неповнолітніх, й причини й умови, психологічні особливості неповнолітніх правопорушників і заходи протидії їх злочинам.
Боротьба зі злочинністю неповнолітніх — одна з центральних проблем боротьби зі злочинністю загалом. Показники злочинності неповнолітніх відбивають певною мірою ситуацію в суспільстві загалом, причому не тільки й можливо не так сьогодні, як завтра, післязавтра, тобто в майбутньому.
Злочинність неповнолітніх є самостійною кримінологічною проблемою, оскільки відрізняється від злочинності дорослих, що зумовлюється віком злочинців, який знаменує соціально-психологічні особливості цієї категорії і їх статус у суспільстві.
Вік неповнолітніх злочинців зумовлений правовими чинниками — від 14 років (вік, з якого починається кримінальна відповідальність практично за всі діяння, які реально вчиняють неповнолітні) до 18 (вік юридичного повноліття: ст. 1 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 15 лютого 1993 р. у редакції від 23 березня 2000 p.). Нині в Україні налічується близько 13 млн неповнолітніх.
Поряд з поняттям “злочинність неповнолітніх” вживається також поняття “підліткова злочинність”. Але це не виправдано, оскільки підліток — це дівчина чи хлопець віком 12-16 років. За підлітковим віком іде юність, але поняття “юнацька злочинність" також буде неправильним, бо юнацький вік не закінчується у 18 років. Іноді вживають термін “дитяча злочинність", але таким поняттям можна умовно позначити діяння у віці до 16 років, оскільки злочини, які скоюють особи віком 17-18 років аж ніяк не можна вважати дитячими.
Порівнюючи за кількісними показниками злочинність неповнолітніх із злочинністю дорослих, потрібно виходити з того, що перша охоплює чотирирічний період життя людини (14-18 років), а друга — десятиріччя після 18 років. Різняться вони й якісно. Скажімо, злочинність неповнолітніх не стосується практично злочинів у сфері економіки, службових злочинів тощо.
Зазначимо, що для злочинності неповнолітніх характерна підвищена латентність, оскільки багато злочинів, які скоюють неповнолітні, дорослими сприймаються як пустощі через недостатню соціальну зрілість (наприклад, крадіжки у сім'ї, сусідів, навчальних закладах, хуліганські бійки, відбирання грошей і речей у молодших). Через те що цьому не надається належного значення або через небажання “виносити сміття з хати”, про такі дії, як правило, дорослі не повідомляють органи внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють неповнолітні (вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганства, крадіжки, грабежі, розбійні напади). Таких серед урахованих статистикою понад 50 %.
Кількість злочинів, вчинених неповнолітніми та за їх участю, зросла за період з 1974 р. по 1998 р. з 10 066 до 39 100 діянь. Однак після 1998 р. спостерігається стійка тенденція до зниження даного виду злочинності: у 1999 р. – 37 017; у 2000 р. – 37 239; у 2001 р. – 36 218; у 2002 р. – 32 335; у 2003 р. – 31 500; у 2004 р.— 21 806; у 2005 р. – 26 147; у 2006 р.—19 639; у 2007 р. – 18 755; у 2008 р. – 15 707 злочинів. Таким чином, злочинність неповнолітніх в середньому становить приблизно 6-7 % від всієї зареєстрованої в країні злочинності.
Але якщо ми проаналізуємо дані про кількість неповнолітніх, засуджених за вчинені злочини, то побачимо дещо іншу картину — з року в рік цей показник росте, причому достатньо високими темпами. Так, у 2005 р. позбавлення волі було застосовано до 21,9 % неповнолітніх осіб. Для порівняння, в 2003 році цей показник складав лише 10 %. Окрім цього, на 20,5 % зменшилася кількість неповнолітніх, щодо яких справи були припинені із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Більшість злочинів неповнолітніх відноситься до так званих загальнокримінальних діянь, питома вага яких в злочинності даного виду складає більше 90 %. У процентному співвідношенні структура злочинності неповнолітніх є такою: біля 80 % підліткової злочинності – злочини проти власності; близько 7 % – злочини проти суспільної безпеки (як правило, це хуліганство); близько 6 % – злочини протиздоров'я населення і суспільної моральності; близько 3 % – злочини проти особи; близько 4 % – інші види злочинів.
Стійка тенденція до зменшення кількості виявлених неповнолітніх, які вчинили злочини, може бути пов'язана з декількома чинниками. По-перше, скорочується частка неповнолітніх у загальній кількості населення. По-друге, кримінологи говорять про те, що останніми роками злочини, у тому числі вчинені неповнолітніми, реєструвалися лише тоді, коли було встановлено особу злочинця. По-третє, злочинність неповнолітніх, особливо стосовно злочинів невеликої і середньої тяжкості, є високолатентною.
Слід звернути увагу на той факт, що питома вага неповнолітніх злочинців перевищує питому вагу 14-17-літніх осіб у структурі загальної кількості населення України. Наприклад, у Харківській області в 2005 р. особи віком від 14 до 17 років складали 5 % населення області, а серед виявлених злочинців їх питома вага дорівнювала 9 %.
Найчастіше діти вчиняють такі види злочинів: крадіжки, грабежі, розбої, хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами, зґвалтування, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, тілесні ушкодження. Останніми роками спостерігається збільшення кількості тяжких злочинів, учинених з особливою жорстокістю.
Офіційні статистичні дані свідчать про те, що 30-36 % неповнолітніх скоюють злочини разом із дорослими, 60-75 % - у складі групи недалеко від місця проживання чи навчання 10-15 % вчиняють суспільно небезпечні дії у стані алкогольного сп'яніння.
У 80 % випадків злочинам передує девіантна поведінка: вживання алкоголю, наркотиків, ранні сексуальні стосунки, прояви вандалізму.
Поточна ситуація стосовно злочинності неповнолітніх може бути охарактеризована такими основними фактами та загальними тенденціями: 1) спостерігається помітне зростання кількості насильницьких злочинів та злочинів, скоєних за обтяжуючих обставин; 2) стрімко зростає рівень вживання наркотичних та інших токсичних речовин і, як наслідок, кількість злочинів, пов'язаних із наркотиками; 3) дитяча злочинність стала жорстокішою. Багато в чому це пов'язано з тим, що досить часто агресивна та кримінальна поведінка позитивно відображається у засобах масової інформації, створюючи заплутану картину прийнятних суспільних норм у межах певних молодіжних субкультур; 4) як і загальна злочинність, цей вид злочинності є в декілька разів вищим в урбанізованих регіонах.
За офіційними даними, станом на 2007 р. кількість споживачів наркотиків, які перебувають на медичному обліку, становить понад 170 тис., серед них 5,2 тис. неповнолітніх. Реальна кількість нарко-споживачів і хворих на наркоманію (з урахуванням латентності) сьогодні складає від 1 до 3 млн. осіб.
Великою проблемою для України є стрімке зростання бродяжництва та дитячої безпритульності. Ця категорія дітей дедалі частіше стає і жертвами, і злочинцями одночасно: вони втягуються у проституцію і пов'язану з нею торгівлю людьми.