
- •1. Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •2. Функції кримінології та її завдання на сучасному етапі
- •3. Виникнення та розвиток кримінології як самостійної науки.
- •4. Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •5. Поняття та ознаки злочинності
- •6. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину
- •7. Основні підходи до визначення злочинності
- •8. Функції злочинності
- •9. Показники злочинності та їх загальна характеристика
- •10. Поняття структури та динаміки злочинності
- •11. Коефіцієнт злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності
- •12. Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •13. Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •14. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу
- •15. Кримінологічна характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •16. Кримінологічна характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •17. Основні світові тенденції злочинності.
- •18. Поняття та класифікація теорій пояснення злочинності
- •19. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •20. Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •21. Психологічні теорії пояснення злочинності
- •22. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності
- •23. Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
- •24. Теорія стигматизації та її практичне значення
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •26. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •27. Віктимологічна концепція пояснення злочинності
- •28. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •29. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •30. Маргінальність та злочинність
- •31. Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •32. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин
- •33. Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин
- •34. Структура особистості особи, яка вчинила злочин
- •35. Морально-психологічні ознаки особистості особи, яка вчинила злочин: загальна характеристика
- •36. Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості осіб, які вчиняють злочини
- •37. Типологія та класифікація осіб, які вчиняють злочини
- •38. Соціалізація та її роль у формуванні особистості особи, яка вчинила злочин
- •39. Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •40. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •41. Механізм злочинної поведінки
- •42. Мотивація злочинної поведінки
- •43. Прийняття та виконання рішення в механізмі злочинної поведінки
- •44. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки
- •45. Класифікація жертв злочинів
- •46. Віктимізація та віктимність
- •47. Програма та етапи кримінологічного дослідження
- •48. Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика
- •49. Методика кримінологічних досліджень
- •50. Інтерв’ю. Техніка кримінологічного інтерв’ювання
- •51. Анкетне опитування в кримінології.
- •52. Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •53. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •54. Особливості проведення опитування як методу кримінологічних досліджень
- •55. Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •56. Основи кримінологічного планування
- •57. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції
- •58. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •59. Профілактичне значення кримінального закону
- •60. Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика
- •61. Прокуратура як суб’єкт попереджувальної діяльності
- •62. Органи внутрішніх справ як суб’єкт попереджувальної діяльності: загальна характеристика
- •63. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю
- •64. (60) Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика
- •65. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності
- •66. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види
- •67. Рання та ситуативна профілактика злочинів
- •68. Спеціалізовані суб’єкти попереджувальної діяльності
- •69. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •70. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Україні
- •71. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності
- •72. Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками
- •73. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •74. Попередження загальнокримінальної корисливої злочинності
- •75. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні
- •76. Попередження насильницької злочинності
- •77. Попередження насильства у сім’ї
- •78. Кримінологічна характеристика груп неповнолітніх злочинців
- •79. Особливості попередження злочинності неповнолітніх
- •80. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні
- •81. Кримінологічна характеристика групової злочинності
- •82. Організована злочинність в Україні: кримінологічна характеристика
- •83. Суб’єкти та заходи протидії організованій злочинності в Україні
- •84. Попередження організованої транснаціональної злочинності
- •85. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •86. Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •87. Тіньова економічна діяльність: поняття і основні напрями протидії
- •88. Вивчення та попередження економічної злочинності
- •1. Заходи профілактики:
- •2. Заходи випередження злочинів у сфері економіки є такими:
- •89. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії
- •90. Основні проблеми протидії корупції на сучасному етапі
- •91. Протидія тероризму за законодавством України
- •92. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •93. Попередження рецидивної злочинності
- •94. Кримінологічна характеристика професійної злочинності
- •95. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності
- •96. Попередження професійної злочинності
- •97. Особливості попередження злочинності в сфері обігу наркотиків
- •98. Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів
- •99. Вивчення та попередження злочинності жінок
53. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
При вирішенні деяких кримінологічних проблем неможливо обійтися без застосування цих методів. Їх використання додає глибини і всебічності кримінологічним дослідженням, оскільки сучасна психологія дозволяє психологу-практику і кримінологу вдосконалювати свою роботу з людьми. Тут мається на увазі як загальна психологія, так і її прикладні галузі: психодіагностика, психотерапія, психогенетика, соціальна психологія, соціальна психотерапія та ін.
Методи перелічених галузей прикладної психології використовуються в кримінології для вивчення особи злочинців, виявлення характеристики малих соціальних груп кримінальної спрямованості, збору матеріалів, що пояснюють механізм злочинної поведінки, розробки профілактичних заходів психолого-педагогічного змісту.
Найбільш поширеним психологічним методом є тестування, тобто вимірювання сукупності властивостей і психічних станів осіб, які входять до складу малих соціальних груп. При тестуванні використовуються стандартизовані питання, що мають певну шкалу значень.
Застосування тестологічних процедур обумовлюється необхідністю зіставлення (порівняння, ранжирування) індивідів за рівнем їх розвитку або ступенем виразності різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.).
Теорія і практика психологічної науки розробила безліч тестів — це: а) загальноособистісні, які вживаються для дослідження всієї системи психологічних властивостей особи; б) особистісні, за допомогою яких виявляється будь-яка одна характерна риса індивіда; в) групові — для вивчення структури малих неформальних і формальних соціальних груп (їх згуртованість, особливості психологічного клімату, що панує в них). Враховуючи складність і неабияку важливість психологічних методів, юристи-кримінологи при їх застосуванні повинні тісно співпрацювувати зі спеціалістами-психологами.
Експеримент кримінологічний — це метод перевірки гіпотез та отримання таким чином певної інформації про злочинність, формування особи злочинця, запобігання злочинності та окремих її проявів шляхом штучного створення відповідних умов, при яких зазначені явища відбуваються або можуть відбутися. Він дозволяє виявити нові або уточнити раніше відомі факти, перевірити ту чи іншу гіпотезу або нововведення. Проведення експерименту в кримінології застережене двома умовами. По-перше, він може застосовуватися тільки у позитивному напрямку. По-друге, його проведення допустиме в межах закону і моралі, що виключає порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.
54. Особливості проведення опитування як методу кримінологічних досліджень
Опитування. Це один з найпоширеніших методів дослідження проблем суспільного життя. Мета цього методу полягає в отриманні інформації про об’єктивні й суб’єктивні факти з боку опитуваних (респондентів). У кримінологічних дослідженнях за допомогою опитування вивчають, як правило, конкретні причини й умови злочинності, особу злочинця і потерпілого, ефективність застосовуваних правоохоронними органами заходів запобігання злочинності, рівень правосвідомості окремих соціальних груп населення, їх ставлення до проблем боротьби зі злочинністю.
Опитування можна здійснювати у двох основних формах — анкетування, тобто поширення анкет із запитаннями, і інтерв’ювання — бесіди-інтерв’ю. Кожна із зазначених форм опитування має певні переваги й недоліки. Анкетування забезпечує анонімність відповідей, що дуже важливо для вивчення думки й оцінки. До переваг анкетування належить також його відносна економічність. За допомогою цього методу можна опитати велику кількість респондентів без значних матеріальних затрат. Разом з тим при застосуванні цього методу можна отримати спотворену інформацію, що зумовлюється недостатнім розумінням запитань анкети і відсутністю зацікавленості в результатах здійснюваного дослідження. Анкетування часто здійснюють разом з інтерв’юванням, що сприяє підвищенню інформативності обох форм опитування. Інтерв’ю — це спосіб отримання інформації безпосередньо від респондента під час бесіди. Цей вид опитування забезпечує прямий контакт з респондентом і велику достовірність відповідей, але при цьому зникає анонімність, що необхідно враховувати при підготовці запитань. Інтерв’ювання трудомістке і тому, як правило, його застосовують разом з анкетуванням для уточнення проблеми й підготовки гіпотези.
Залежно від техніки проведення бесіди розрізняють інтерв'ю формалізовані, які здійснюють у суворій відповідності до підготовленого наперед переліку запитань, і неформалізовані, які здійснюють у формі вільної бесіди. Неформалізовані інтерв’ю висувають дуже високі вимоги до об’єктивності й методичної майстерності особи, яка веде бесіду. За масштабами і обставинами розрізняють неформалізовані інтерв’ю клінічні, що тривають до кількох годин, і фокусовані (експрес-інтерв’ю), що спрямовані на отримання однієї-двох відповідей.Якість отриманої інформації при анкетуванні та інтерв’ю-ванні залежить від правильного формулювання запитань, організації й техніки опитування. Характер питань визначається метою і завданнями дослідження.