27. Правова держава в україні: перспективи становлення і механізми реалізації

З моменту прийняття Україною незалежності, а особливо впродовж останніх років як за кордоном, так і в Україні значно зросла увага  до проблеми побудови та функціонування правової держави. У концепції правової держави, лежить ідея про необхідність  підкорення державної влади  праву заради гарантування і захисту прав  і свобод людини і громадянина. Але разом з цим право також і обмежує державу вже самим фактом існування правил і процедур, завдяки яким індивід знає, як себе поводити та якої поведінки він може очікувати від інших суб’єктів [5, 91]. 

Реалізацію основних прав людини всіма особами, що проживають у певній країні, може забезпечити насамперед відповідна держава: адже тільки вона здатна надати формальної (юридичної) загальнообов'язковості тим умовам, які конче необхідні кожній людині для використання її основних прав. І якщо держава максимальною мірою реалізовуватиме таку здатність, зробить це своєю основною функцією, вона може вважатися правовою. Таким чином, правова держава — це держава реальних прав людини.

Правова держава – це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону.

Також правова держава є системою органів та інститутів, які гарантують та охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства [2, 132].

Сучасній правовій державі притаманні певні принципи та ознаки, які необхідно чітко відокремлювати, тому, що принципи є вихідними положеннями організації та функціонування такої держави, а в ознаках (рисах) виявляється її сутність і багатогранна суспільна природа.

Таким чином основними принципами правової держави є: 1) первинність і верховенство права; 2) пріоритет забезпечення, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина; 3) рівність і партнерство суспільства та держави; 4) верховенство міжнародного права й узгодженість з ним національного законодавства; 5) розподіл державної влади.

До ознак (рис) правової держави відносяться:

        розмежування права і закону та забезпечення правового змісту й характеру законодавства;

        реальне верховенство конституції, конституційних законів та інших джерел конституційного законодавства над іншими законодавчими джерелами;

        панування законності та правопорядку в суспільстві та державі;

        забезпечення прав і свобод громадянина;

        застосування двох типів правового регулювання – загального дозволу («все те, що прямо не заборонено законом,  дозволено») для громадян та загальної заборони (або звільнення від заборони) («дозволено лише те, що прямо указано в законі») для державного апарату;

        провідна роль суду  при вирішенні громадянських, соціально-економічних, політичних, міжнародних спорів, конфліктів та інших суперечностей;

        рівна підпорядкованість особи, громадянського суспільства та держави праву та правовому закону;

        взаємовідповідальність особистості, громадянського суспільства та держави;

        узгодження національного законодавства з міжнародним через ратифікацію, імплементацію, колізійні норми, виконання актів міжнародних судових органів;

        структурування державного механізму на законодавчу, виконавчу та судову гілки державної влади при системі утримань і противаг між ними [1, 6-7].

Якщо розглядати систему ознак у загальному плані, то варто зазначити, що вона є настільки щільною, що інколи одна ознака не може впроваджуватися без іншої, тому їх усі необхідно розглядати в системі, роблячи відповідні висновки.

 Формування й існування правової держави в будь-якій країні припускає встановлення не тільки формального, але і реального панування закону у всіх сферах життя суспільства, розширення сфери його прямого, безпосереднього впливу на суспільні відносини.

Метою створення правової держави в Україні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.

З проголошенням України демократичною, правовою та соціальною державою, розпочався процес демократизації всіх сторін життєдіяльності українського суспільства, орієнтації держави на інтереси особистості, на захист її прав і свобод. Доказом прагнення до правової держави є проголошення в (ст. 3) Конституції України, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [4].

Правова держава в Україні може розглядатися як політико-юридична форма організації суспільного життя, що належить до таких фундаментальних, соціальних цінностей, як права людини і громадянина, конституціоналізм, демократія тощо. Сучасна держава – держава правова, вся її діяльність пов’язана буквою і суттю закону на основі загальнолюдських цінностей [3, 10].

Україні як правовій державі є притаманні такі основні риси: - верховенство і панування правового закону; - постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади; - здійснення поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову; - забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством; - врегулювання взаємовідносин між особою та державою на засадах дозволеності особі робити все, що прямо не заборонено законом, а державним органам тільки те, що прямо дозволено законом; - взаємна відповідальність між особою та державою, відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність; - ефективна організація контролю й нагляду за здійсненням законів і режиму законності [6, 140-142].

Конституція та інші закони – це нормативні акти вищої юридичної сили. У зв’язку із цим велике значення має зміст законів, які мають бути демократичними, захищати права і свободи людини.

Важливе значення для утвердження правової держави має принцип поділу влади. Чітке розмежування законодавчих і ви­конавчих функцій в Україні здійснюється на основі чинної Конституції України (ст. 6). Усі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України, тобто в Україні діє принцип верховенства правового закону (ст. 8). Зміст і спрямованість діяльності держави визначають права людини та гарантії їх здійснення, а забезпечення та утвердження прав людини є головним обов'язком держави (ст. 3). Права людини проголошуються як невідчужувані й непорушні (ст. 21). Конституція закріплює правовий порядок арештів і тримання під вартою за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановленому законом (ст. 29). Людині забезпечується відшкодування моральної та матеріальної шкоди, зав­даної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю держав­них органів, органів місцевого самоврядування, їх службових і посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, кош­том цих органів (ст. 56). Нормативні акти, що визначають права та обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в установленому законом порядку (ст. 57) [4]. У разі невідповідності Конституції будь-якого закону, указу Президента чи по­станови Кабінету Міністрів України Конституційний Суд України зобов'язаний визнати названі акти неконституційними, що тягне за собою втрату ними юридичної сили.

Таким чином спираючись на норми, закріплені в Конституції України, можна зробити висновок, що Україна є правовою держа­вою. Але чи це насправді так? Чи можна говорити про те, що в Україні існує правова держава, якщо не забезпечено гарантій реалізації прав і свобод людини і громадянина, не реалізуються принципи взаємної відповідальності держави та особи, можливості особи робити все, що прямо не заборонено законом, а державних і самовряд­них органів і посадових осіб - тільки те, що входить до їх компетенції? І це ще не весь ряд проблем, які гальмують розвиток правової держави в Україні і побудову громадянського суспільства.

Отже для формування в Україні правової держави необхідно вирішити цілий ряд проблем. Й до основних напрямків її формування варто віднести: - необхідність зв’язати правом (загально соціальним, що характеризується правами людини, народу, людства) діяльність держави та її органів; - формування правового механізму, за допомогою якого можна було б подолати відчуження людини і громадянина від засобів виробництва, власності, від безпосередньої та представницької форм демократії; - чітку роботу законодавчої влади на основі Конституції України і конституційних законів; - створення системи незалежних, загальних і спеціалізованих судів та інших ланок судової системи України; - формування у людей (народу України) нового правового мислення, високого рівня правової культури, знань про життєво необхідні закони та вміння використовувати ці закони в по­всякденному житті.

Звичайно, Україна вже зробила і в подальшому майбутньому буде робити кроки до побудови правової держави. Вже відбулися й відбуваються зрушення в оцінці прав і свобод людини, в їх конституційно-правовому регулюванні, окреслено шляхи їх реалізації, та сформовано відповідні правові механізми. Про це свідчить і те, що Україна визнала юрисдикцію європейських інститутів захисту прав і свобод людини. Але нажаль, значна частина ознак правової держави для нашої країни є поки що лише формальними. Без ефективної співпраці всіх гілок влади, без чіткого дотримання ними не лише писаних норм, а й моральних законів (порушення яких є першопричиною численних вад суспільства) правова держава в Україні перебуває на шляху утвердження тих досягнень, що вже є усталеними у всій Європі [7, 67-69].

На сучасному етапі свого розвитку Україна характеризується невисоким рівнем політичної і парламентської культури, правовим нігілізмом, слабкістю демократичних традицій і навичок. Але не дивлячись на це можна говорити, що правова держава в Україні - це така держава, яка взаємодіє з громадянським суспільством та в якій досягнуто пріоритет прав людини; яка зв'язана саме цим правом і підкоряється йому; де законодавча, виконавча і судова гілки влади закріплюють, гарантують і забезпечують права людини, народу і людства у повсякденній діяльності.