«Порівняльна педагогіка»

 

1. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти.

 

Терміном «глобалізація» позначається широке коло явищ та процесів у різних сферах діяльності: економіки, політології, соціології, освіти, культури.

Глобалізація – це всі ті процеси, за допомогою яких народи світу об’єднуються у єдине світове суспільство, «глобальне суспільство».

Найбільш активним етапом глобалізаційного процесу стали 90-ті роки XX ст.

Чинниками, що активізували глобалізаційні процеси в означений період, стали:

- зникнення з розпадом Радянського Союзу та закінченням холодної війни політичної поляризації світу, перетворення США на глобального лідера, що є провідним агентом глобалізації;

- зростаюча активність контактів  у сфері міжнародної торгівлі, глобальне переплетення фінансових ринків, зростаюча могутність транснаціональних концернів;

-  активізація глобальних потоків  індустрії культури;

-  якісний ривок у розвитку  комунікаційно-інформаційних технологій;

- подальша активізація діяльності  глобальної політичної інфраструктури та зусиль інституцій, що її утворюють, у захисті принципів демократії;

- зростаюча економічна, фінансова,  технологічна, культурна прірва  між багатими та бідними країнами;

- вестернізація (американізація) духовних  цінностей, пов'язана з домінуючою позицією західної цивілізації в економічному, науково-технічному та політичному житті людства;

- звуження функцій держави у  соціальній сфері, її відсторонення від адміністрування суспільних ресурсів з метою забезпечення соціальної справедливості;

-   зростання глобального  зубожіння;

-  активізація глобальної руйнації  навколишнього середовища;

-  активізація міжнаціональних,  міжкультурних та міжрелігійних конфліктів.

Глобалізація має великий вплив  і на освітню політику країн. Процес глобалізації в освіті має такі аспекти:

1. інституційний - у світі існують міжнародні організації, які створюють закони про освіту, якими керуються у всьому світі: ЮНЕСКО, Міжнародне бюро освіти, Міжнародний інститут планування освіти, Програма «Освіта і професійна підготовка 2010» тощо;

Провідною метою освітньої політики міжнародні організації вважають сприяння поліпшенню якості освіти шляхом:

• переходу від традиційних методів, спрямованих на репродуктивне засвоєння знань, до інноваційних, що передбачають індивідуалізацію навчального процесу, надання йому форми активного творчого співробітництва усіх учасників;

• акцентування уваги на розвитку фундаментальних навчальних навичок, до яких відносяться: читання, письмо, лічба, навички мислення, соціальні навички;

• надання можливості навчатися у будь-якому віці, що украй необхідно для набуття професійної професійної мобільності;

• оптимізації інфраструктури освітньої сфери.

2. концептуальний – розробляється ряд концепцій про мету, принципи, методи, наслідки глобалізації в освітній сфері. Виділяють 3 групи глобальних концепцій освіти:

• асиміляційна (уподібнення) – забезпечення пріоритетного розвитку в освіті однієї домінуючої нації та занепад інших шляхом доведення до одноманітності;

• мультикультурна – передбачає автономний розвиток різних культурних груп як унікальних; не відбувається взаємодія, взаємозбагачення цих культур;

• інтеркультурна – взаємовизнання та взаємозбагачення різних культурних груп шляхом встановлення широкого спектру контактів;

3. процесуальний – прикладом глобалізації світової освіти є запровадження в усьому цивілізованому світі класно-урочної системи; перехід від класичної освіти до співіснування класичної та реальної; запровадження обов’язкової початкової та базової освіти, введення стандартів якості освіти.

Отже, глобалізація в освіті – це розв’язання педагогічних проблем та провідних протиріч освіти в сучасну епоху.