2.2. Біологічна та екологічна характеристика деревних порід вологої буково-ялицевої смеречини

Смерека (Picea abies L) є головною типоутворюючою породою Українських Карпат. Це – типово мезотрофна порода, найбільш широко розповсюджена у сугрудах. В екстремальних умовах може формувати чисті смерекові насадження, а оптимальної продуктивності досягає в грудах.

За умовами зволоження смерека є типовим мезофітом, але частково заходить у сирі гігротопи. У деревостанах смерекової групи лісу є багато деревних порід, які виступають характерними домішками: бук, ялиця, вільхи сіра і зелена, сосни звичайна та гірська.

Корінні деревостани смереки звичайної займають 420 тис.га. Також значну площу (близько 150 тис.га) займають похідні смеречини, які часто відносять до корінних деревостанів.

Ялицеві сусмеречини є найбільш поширеними і займають 53%. Менш поширеними є вологі високо гірські сусмеречини (23%). Вологі буково-ялицеві сусмеречини та вологі чистосмерекові субори займають 15% і 5% відповідно. Інші типи лісу є менш поширеними і найчастіше, вони виконують ґрунтозахисну та водоохоронну роль.

Смерека є типотвірною породою в суборах, сугрудах і грудах.

Як екологічна домішка вона виступає у всіх трофотопах.

Особливої уваги і охорони заслуговують смерекові типи лісу з домішкою реліктового кедра до льодовикового періоду.

Таблиця 1.2.

Класифікація типів лісу смереки.

Тип ЛРУ	Типотвір-на порода	Хар-на клімат. Домішка	Назва типу лісу	Склад корінного деревостану
А3(А4)	смерека	кедр	вологий кедрово-смерековий бір	6См4К
В2	смерека		свіжий чистосмерековий субір	10См
В3	смерека	ялиця	вологий ялицево-смерековий субір	8См2Яц
		кедр	вологий кедрово-смерековий субір	7См3К
		модрина, кедр	вологий модриново-кедрово-смерековий субір	9См1К+Мд
			вологий чистосмерековий субір	10См
В4	смерека		Сирий чистосмерековий субір	10См
		Кедр	Сирий кедрово-смерековий субір	7См3К
С2	смерека	Бук, ялиця	Свіжа буково-ялицева сусмеречина	6См2Яц2Бк
С3	смерека	Бук, ялиця	волога буково-ялицева сусмеречина	6См2Яц2Бк
			волога високогірна сусмеречина	10См
		Кедр	волога кедрова сусмеречина	6См4К
С4	смерека	Бук, ялиця	сира буково-ялицева сусмеречина	8СМ1Бк1Яц
		Кедр	сира кедрова сусмеречина	6СМ4К
D3	смерека	Бук, ялиця	волога буково-ялицева смеречина	6СМ2Бк2Яц

Бук лісовий (Fagus sylvatica L.) - дерево 1-ї величини. За сприятливих екологічних умов досягає висоти 50м і діаметра 1,5-2м. Формує повнодеревні стовбури правильної форми. Може жити до 450-500 і більше років і давати приріст до 300-350 років.

Бук – порода помірно теплого, вологого гірського і морського клімату. В Україні найбільші масиви букових лісів розташовані на південно-західному мегасхилі Карпат, у висотному діапазоні 500-1200м, який характеризується значною кількістю опадів (700-1200 мм за рік), високою вологістю повітря, м'якою, без значних коливань температури зимою. У висотному діапазоні 600-800(900)м, на відміну від нижчого і вищого гіпсометричних рівнів, розташовуються чисті букові ліси. Це пояс екологічного оптимуму для бука, і тут він майже повністю витісняє з деревостанів інші породи. Букові деревостани високоповнотні. У пралісах у віці 120 років буки досягають висоти 34м і середнього діаметра 45см.

На своїй східній межі ареалу бук не опускається нижче 250м над р.м. У даному випадку виявляє себе клімато-екологічна властивість бука - приуроченість до м'якого морського і гірського клімату. Коливання температури, знижена вологість повітря мають на бука негативний вплив і обмежують його ареал.

Бук витримує короткотермінові зниження температури до -30-35°С, але пошкоджується у разі тривалих морозів навіть якщо вони невеликі -13-23°С. На відкритих місцях, у замкнутих котловинах, на полях і південних схилах бук потерпає від опіків сонця і заморозків. Мінімально необхідна річна кількість опадів для бука лісового 450-500 мм. В місцях острівного поширення в рівнинній частині України букові ліси приурочені до підвищених елементів рельєфу, на яких, порівняно з оточуючими місцевостями, опадів випадає більше.

Це дуже тіневитривала порода, яка формує високозімкнуті тінисті деревостани, що зріджуються у віці понад 150 років. За тіневитривалістю він поступається ялиці білій і ялині європейській, але є тіневитривалішим, ніж явір. Під наметом зімкнутих деревостанів бука надземний покрив мертвий. Як тіневитривала порода бук часто формує чисті одноярусні деревостани, без підліску, зі слабо вираженим трав'яним покривом.

Бук лісовий належить до мезофітів. Його оптимум - свіжі едатопи, в яких він виявляє найбільшу стійкість і досягає за продуктивністю І-Іа класу бонітету. В сухих едатопах його бонітет падає до III-IV, у вологих - до ІІ-ІІІ. У сирих едатопах бук не росте через низьку їх аерацію.

За відношенням до багатства ґрунтів бук належить до мегатрофів. Він вибагливіший, ніж клен гостролистий, явір, граб звичайний, але менш вибагливий, ніж ялиця біла. Краще росте на ґрунтах і гірських породах, які багаті на вапно. Це особливо простежується на східній межі ареалу. Найбільш продуктивні деревостани (Іа-І класу бонітету) формує в грудових типах лісу (на буроземах). В Українських Карпатах близько 90% чистих букових деревостанів приурочені до грудів.

У перші роки життя в бука росте стрижневий корінь, але потім коренева система формується як поверхнева з міцним боковим корінням, яке на потужних ґрунтах заглиблюється на 1,5м і більше. Бокові корені часто відходять у боки від основи стовбура безпосередньо під підстилкою. На глибоких ґрунтах бук порівняно стійкий до вітру, на мілких кам'янистих - вітровальний, особливо на ділянках, зріджених рубаннями.

Дерева бука лісового починають плодоносити в насадженнях у 40-60-річному віці, найрясніше плодоносять 150-200-річні. Найбільший урожай горішків дають ширококронні, добре освітлені дерева першого ярусу. У чистих букових деревостанах урожаї горішків більші, ніж у тих, що містять домішку інших порід. Найбільші урожаї дають чисті букові деревостани з повнотою 0,6-0,7.Певної періодичності у плодоношенні бука в Карпатах не відзначено. Рясні урожаї горішків бувають тут в середньому один раз на десять років, середні повторюються частіше - через 4-6 років. У Карпатах та на Розточчі природно бук відновлюється дуже добре.

Ялиця біла (Abies alba L.) ареал в межах України обмежується Карпатами і деякою мірою Прикарпаттям, де вона як правило утворює змішані деревостани з ялиною звичайною і буком лісовим. Чисті деревостани природних насаджень ялиці зустрічаються дуже рідко. Тіньовитривалість її дещо більша ніж у смереки але решта біологічних властивостей (відношення до родючості і зволоження ґрунту, тепла інтенсивність росту та ні.) такі ж самі як і у ялини. Ялиця біла – вітростійка, пошкоджується заморозками в молодому віці, повільно росте при недостатньому освітленні, інтенсивно проростає при достатньому освітленні, чутлива до пошкоджень.

Екологічні особливості ялиці білої вимагають починати догляд і повторювати його регулярно, що дозволяє сформувати певний склад, а також треба звернути увагу на збереження (дуба, ясена, ільма гірського, клена гостролистого, граба, модрини і сосни) вони покращують ріст ялиці.