4. Вартість послуг та порядок розрахунків

4.1. Замовник сплачує Перевізнику, в термін до 48 годин з часу прийняття замовлення до виконання, вартість послуг з пере­везення в сумі згідно з рахунком Перевізника.

Крім того, за рахунок Перевізника він сплачує суми додатко-' вих видатків, пов'язаних з усуненням перешкод при доставці вантажів (їх рятуванню при сніжних заметах, повенях та за інших і незалежних від Перевізника обставин). , 4.2. Вартість послуг за цим договором включає вартість ви-" трат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та ; від місця розвантаження до місцезнаходження гаража Перевізника. ' У разі перевищення норм стояння транспортного засобу під , навантаженням або розвантаженням Замовник відраховує додат­кову плату за встановленим тарифом залежно від часу простою. , 4.3. Для додаткових платежів встановлюється термін у три ', доби від дня пред'явлення Замовнику рахунків на ці платежі.

5. Відповідальність сторін

5.1. У разі нестачі (недостачі), ушкодження чи псування ван­тажу з вини Перевізника він відшкодовує Замовнику всі завдані збитки.

Недостача у межах норм природного зменшення, а також не­стача (псування, пошкодження) вантажу в контейнері, якщо він не має слідів розпакування та має справні пломби, відшкодуван­ню не підлягають.

5.2. За порушення термінів перевезення з вини Перевізника він сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості сплаче­них послуг за кожний день прострочення.

5.3. У разі затримання транспортного засобу на термін понад 24 години за порушення митних правил з вини Замовника транспортний засіб підлягає звільненню від вантажу з розміщенням його на митному складі за рахунок Замовника.

В усіх інших випадках затримки транспортного засобу для перевірки вантажу уповноваженими на це державними органами транспортний засіб підлягає звільненню від вантажу протягом 24 годин. Подальше розпорядження вантажем здійснює Перевізник.

5.4. За порушення терміну вантажно-розвантажувальних робіт (непред'явлення вантажу до навантаження чи відмова від на­вантаження) Замовник сплачує Перевізнику штраф у розмірі 200 гривень.

5.5. За порушення терміну виконання грошових зобов'язань з винної сторони стягується пеня в розмірі подвійної облікової став­ки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день простро­чення.

5.6. Перевізник звільняється від відповідальності за нестачу (пошкодження):

— якщо вантаж мав особливі властивості, про які не був попе­реджений Перевізник;

— якщо вантаж супроводжувався представником Замовника (Відправника);

— якщо вантаж вчасно не розвантажений Замовником (Одер­жувачем);

— якщо перевезенню перешкоджали обставини непереборної сили — стихійне лихо, воєнні дії, заборонні рішення (дії) держав­них владних структур.

5.7. За будь-яких умов сторони беруть зобов'язання вживати залежні від них дії щодо збереження вантажу.

6. Дія договору

6.1. Договір укладений на п'ять місяців і набирає чинності від дня його підписання. Виконання зобов'язань щодо перевезення настає у термін, встановлений договором для узгодження і прий­няття замовлення до виконання.

6.2. Зміни до договору можуть бути внесені тільки письмовою угодою сторін.

6.3. Договір може бути припинений достроково як за угодою сторін, так і на вимогу однієї сторони '— рішенням суду — за порушення будь-якою зі сторін зобов'язань за договором.

Юридичні адреси, банківські та транспортні реквізити:

Замовник ' Перевізник

Договір підписали:

Голова правління товариства Директор _____ (Олійник ВД.) ______ (Ярош 0.0.)

В яких випадках перевізник звільняється від відповідальності за втрату, псування і пошкодження вантажу?

Фактичною підставою відповідальності за порушен-\ ня зобов'язань є склад цивільного правопорушення, який містить такі елементи (умови):

• протиправна поведінка боржника;

• збитки як результат такої поведінки;

• причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

• вина боржника.

Зазначені умови необхідні, за загальним правилом, і для накладення майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань з перевезення

вантажу.

Головні обов'язки перевізника за договором перевезен­ня полягають у тому, що він повинен забезпечити цілісність і схоронність вантажу і доставити його одержувачеві в об­умовлений строк. Цей обов'язок виникає з моменту при­йняття вантажу до перевезення і до видачі одержувачеві у пункті призначення. Порушення цього обов'язку призво­дить до відповідальності за втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу.

У разі прострочення в доставці вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати одержувачеві збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо погодженням сто­рін, транспортними статутами та кодексами не передбаче­но інші форми відповідальності. Перевізник несе відпові­дальність за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу в розмірі' фактичної шкоди.

До вчинення перевізникові позову, що випливає з переве­зення вантажу, слід обов'язково пред'явити йому претензії у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодек­сами. Позов до перевізника може бути вчинений вантажовід­правником або вантажоодержувачем у разі повної або част­кової відмови перевізника задовольнити претензію або не­одержання від перевізника відповіді в місячний строк. Позовна давність за вимогами, що випливають із перевезен­ня вантажу, встановлюється в один рік з моменту, що визна­чається згідно з транспортними статутами та кодексами.

У транспортних статутах і кодексах дається перелік об­ставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, псування і пошкодження вантажу.

Зокрема, перевізник звільняється від відповідаль­ності, коли:

• вантаж прибув у справному вагоні (контейнері) і зі справними пломбами відправника;

• вантаж перевозився в супроводі провідника вантажо­відправника або вантажоодержувача;

• нестача не перевищує норм природної втрати;

• нестача, псування та пошкодження сталися внаслідок природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;

• вантаж, який швидко псується, став непридатним, але перевізник не порушив строків доставки та встановленого правилами перевезення температурного режиму;

• вантаж здано до перевезення без зазначення у на­кладній його особливих властивостей, які потребують особ­

ливих умов або забезпечення заходів для збереження ван­тажу при перевезенні (наприклад, "обережно — скло");

• здано до перевезення вантажу, вологість якого пере­вищує встановлену норму;

• недоліки тари чи упаковки не були помічені за зов­нішнім виглядом під час прийняття вантажу до перевезен­ня чи застосовано тару, що не відповідає властивостям ван­тажу, встановленим стандартам, за відсутності слідів пошко­дження тари в дорозі.

Залежно від виду транспорту можуть бути визначені додаткові підстави звільнення перевізника від відповідаль­ності. Небезпеки і стихійні явища зумовлюють розширен­ня кола обставин, за яких морський перевізник звільня­ється від відповідальності за несхоронність вантажу.

Такими обставинами можуть бути'.

• непереборна сила;

• небезпеки та випадковості на морі;

• рятування людей, суден та вантажів;

• пожежі, що виникли не з вини перевізника;

• воєнні дії та народні заворушення;

• страйки чи інші обставини, які викликали зупинення або обмеження роботи (ст. 176 Кодексу торговельного мо­реплавства).

Які права пасажира за договором перевезення залізничним транспортом?

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу — також доставити багаж до пункту призна­чення та видати його особі, що має право на одержання

багажу; пасажир зобов'язується сплатити встановле­ну плату за проїзд, а при здаванні багажу — і за прове-зення багажу. Договір перевезення пасажира та багажу по-свідчується відповідно квитком і багажною квитанцією.

У приміщенні вокзалу, на станції пасажир має право отримати повну і своєчасну інформацію: про час та місце відправлення транспортного засобу, вартість проїзду, пра­вил перевезення пасажирів, багажу, про розклад роботи кас, камер зберігання, про розташування приміщень вокзалу, про послуги, які надаються на вокзалі, а також адреси і телефони органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів.

Після придбання квитка пасажир має право без опла­ти і безперешкодно проходити в зали очікування, опе­раційні зали, в підземні та наземні переходи, в санітарні вузли.

У разі неодержання місця у вагоні відповідно до придба­ного квитка залізниця зобов'язана, за згодою пасажира, надати йому місце в іншому вагоні (у тому числі вищої категорії) без додаткової оплати. При наданні місця нижчої категорії пасажиру повертається різниця вартості проїзду (п. 59 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом).

У купейних, плацкартних і м'яких вагонах пасажири всіх поїздів не менше трьох разів на день обслуговуються чаєм, цілодобово — кип'ятком і прохолодною водою, а в загальних вагонах — питною.

За окрему плату пасажир має право отримати від провідника постільні речі, при цьому їх доставка та при­бирання за ЗО хвилин до прибуття пасажира до пункту призначення покладаються на провідника.

У кожному вагоні повинна бути наглядна інформація про розклад руху поїзда, вартості платних послуг, виписки з правил поїзда.

Не пізніше ніж за ЗО хвилин провідник повинен попере­дити пасажира про наближення поїзду до пункту призна­чення і повернути проїзні документи.

Пасажир має право провозити із собою безоплатно ручну поклажу вагою до 36 кг і здати для перевезення ба­гаж за окрему плату. Пасажир отримує багаж на станції призначення за багажною квитанцією.

Якщо багаж не надійшов на станцію призначення про­тягом 10 діб по закінченні строку доставки, він вважається втраченим, а його вартість відшкодовується пасажиру (п. 48 Правил).

Крім того, пасажир має право:

• провозити із собою безоплатно одну дитину віком до 6 років, якщо вона не займає окремого місця;

• купувати на дітей віком від 6 до 14 років дитячі квит­ки у пільговому порядку;

• зробити не більше однієї зупинки в дорозі з продов­женням строку чинності проїзних документів не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби — на весь час хвороби;

• відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержа­ти назад повну або часткову вартість квитка — залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановлени­ми транспортними статутами та кодексами.

Усі спори і конфлікти, які виникають між пасажиром і працівниками залізниці, вирішує начальник станції чи начальник вокзалу, а в поїздах у період руху — начальник поїзда.

Відповідальність перевізника за шкоду, завдану життю ? або здоров'ю пасажира, визначається правилами, встанов-леними Цивільним кодексом України, якщо законом або '' договором перевезення не передбачена підвищена відпові-^! дальність перевізника.

Що таке договір транспортного експедирування?

Серед допоміжних договорів, пов'язаних з перевезенням вантажів, багажу та пошти, необхідно виділити договори експедирування. У зв'язку з розвитком централізованих перевезень вантажів автомобільному транспорту часто пе­редаються функції, пов'язані з виникненням або завершен­ням процесу перевезення вантажів на інших видах транс­порту. Автотранспортні або спеціально створювані транс­портно-експедиційні організації беруть на себе весь ком­плекс операцій з відправлення вантажів водним, залізнич­ним та повітряним транспортом, одержанню від них ван­тажів і доставці їх клієнтам, проведенню розрахунків за перевезення тощо. Відносини цих організацій з клієнтурою та іншими транспортними організаціями й оформляються договорами транспортного експедирування.

Згідно з Цивільним кодексом України за договором транспортного експедирування одна сторона (експеди­тор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторо­ни (клієнта) виконати або організувати виконання ви­значених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Цим договором може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспор­том і за маршрутом, вибраним експедитором а^іо клієнтом, зобов'язання укласти від свого або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправлення й одержан­ня вантажу. Крім того, договором може бути Передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки ван­тажу (перевірка кількості та стану вантажу, його заванта­ження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, по­кладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержан­ня у пункті призначення, одержання необхідних для екс­порту та імпорту документів, виконання митних формаль­ностей тощо). Зазначені положення поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконує сам пере­

візник. Отже, договір транспортного експедирування може містити елементи кількох видів: перевезення, доручення, комісії, підряду, зберігання тощо, які тісно переплітаються в одному юридичному факті (договорі).

Договір транспортного експедирування укладають у письмовій формі. Крім того, клієнт повинен видати експе­диторові довіреність, якщо вона необхідна для виконання його обов'язків. Клієнт зобов'язаний також надати експе­диторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встанов­лених договором. У свою чергу, експедитор повинен повідо­мити клієнта про виявлення недоліків одержаної інфор­мації, а в разі її неповноти — вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані екс­педиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надан­ня документів та інформації про властивості вантажу та умови його перевезення.

При виконанні своїх обов'язків експедитор має право залучити інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків інших осіб він відповідає перед клієнтом за порушення договору. За невиконання чи нена­лежне виконання обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відпо­відно до положень Цивільного кодексу України, що вста­новлюють відповідальність за порушення зобов'язання.

Клієнт і експедитор мають право відмовитися від дого­вору, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, повинна відшкоду­вати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку з розірван­ням договору транспортного експедирування.

Для чого складають комерційний акт?

Порушення учасниками перевезення своїх обов'язків є підставою для пред'явлення уповноваженою особою претензій і подання позовів до правопорушника. Обставини, що можуть виключати матеріальну відповідальність перевізників, відправників, одержувачів вантажів, пасажирів і бути підста­вою для пред'явлення претензій та подання позову, посвідчу-ються комерційними актами та актами загальної форми.

Комерційний акт складається для посвідчення нестачі, псування чи пошкодження вантажу або багажу, виявлення вантажів без супроводжувальних документів та документів без вантажу, повернення перевізникові вкраденого вантажу (ба­гажу), непередачі вантажу залізницею на під'їзну колію протя­гом 24 годин після оформлення в товарній конторі видачі ван­тажу за документами (ст. 129 Статуту залізниць України).

Акт загальної форми складається для посвідчення інших порушень договору перевезення. Відповідно до ст. 158 Статуту автомобільного транспорту і розділу 9 Правил перевезення вантажів автотранспортом обставини, пов'я­зані з несхоронністю вантажів та іншими порушеннями договору перевезення, фіксуються в товарно-транспортній накладній, а у разі розходження в оцінці сторонами при­чин і характеру порушень, оформлюються актами встанов­леної форми, що прирівнюються до комерційних, актів та актів загальної форми на інших видах транспорту^

Акт складається перевізником, якщо він сам виявить зазначені вище обставини або їх наявність стверджується відправником чи одержувачем вантажу. Необґрунтовану відмову перевізника скласти комерційний акт можна оскар­жити у встановленому порядку. В цьому разі прийняття вантажу слід оформити відповідно до правил про порядок прийняття продукції та товарів за кількістю і якістю, що діють при поставці, контрактації тощо.

Які особливості договору зберігання?

Договір зберігання належить до групи договорів, спря­мованих на надання фактичних послуг. За договором збе­рігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберіга­ти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодав-цем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. У договорі зберігання може бути передбачений обов'язок збе-рігача зберігати річ, яка буде йому передана в майбутньо­му. Якщо зберігання речей здійснює суб'єкт підприємни­цької діяльності на складах (у камерах, інших приміщен­нях) загального користування, такий договір є публічним.

Договір зберігання, що передбачає обов'язок зберігача взяти річ на зберігання, має бути укладений у письмовій формі незалежно від складу учасників цього договору і вар­тості речі, що передається на зберігання.

Письмова форма договору вважається додержаною, якщо взяття речі на зберігання посвідчено видачею поклажодав­цеві зберігальної розписки, квитанції або іншого докумен­та, підписаного зберігачем. Замінником письмової форми може бути видача зберігачем номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання (знаки легітимації). Це можна зробити для речей, які здаються на короткострокове зберігання в гардероби установ театрів, їдалень тощо.

Договір зберігання може укладатися на певний строк і без зазначення строку. Строк у договорі зберігання встанов­люється в інтересах поклажодавця. Відповідно поклажода-вець може вимагати від зберігача повернення майна до­строково незалежно від строку зберігання. Проте в договорі без зазначення строку зберігач управі у будь-який час відмо­витись від договору, але зобов'язаний надати поклажодав­цеві достатній строк для одержання ним свого майна.

Особа, що здійснює на засадах підприємницької діяль­ності зберігання речей на складах (у камерах, приміщен­нях) загального користування, не має права відмовитися від

укладення договору зберігання за наявності у неї такої мож­ливості, тому що договори, які підлягають укладенню в таких випадках, як було зазначено вище, визнаються пуб­лічними.

Зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором, законом, іншими нормативно-правовими акта­ми для забезпечення схоронності речі, переданої йому на зберігання. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, збе-рігач зобов'язаний піклуватися про взяту на зберігання річ, як про власну. Він не має права без згоди поклажодавця користуватися переданою йому на зберігання річчю, а та­кож надавати третім особам можливість користуватися нею. У разі небезпеки, нестачі чи пошкодження речі, зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови зберіган­ня речі, не очікуючи на вказівки поклажодавця.

Плату за зберігання, строки її внесення визначають сто­рони в договорі. Якщо інше не визначено договором, то й витрати зберігача зі зберігання речі також включають до винагороди за зберігання. При безоплатному зберіганні по-клажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здій­снені ним витрати зі зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, річ, що була передана на зберігання, а якщо договором було передбачено зберіган­ня знеособлених речей (змішані родові), — тотожну або обумовлену кількість речей того самого роду та-якості. То­тожність речі, прийнятої на зберігання, і речі, повернутої поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченнями свід­ків. Зберігач також зобов'язаний передати і плоди та дохо­ди, одержані ним за час зберігання речі.

Зберігач відповідає за втрату, нестачу, пошкодження майна, переданого на зберігання. Збитки, завдані поклажо­давцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речей, відшко­довуються на загальних підставах. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятих на зберігання речей після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти ці речі назад, збе­рігач несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, прийняту на зберігання, навіть якщо пе­редбачений договором строк її зберігання ще не закінчив­ся. Однак у цьому разі поклажодавець зобов'язаний від­шкодувати зберігачеві збитки, спричинені достроковим при­пиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено умова­ми договору.

Слід підкреслити, що розглянуті правила застосовують до всіх видів зберігання, встановлених Цивільним кодек­сом України, якщо правилами про окремі види зберігання не встановлено інше.

Цивільний кодекс України визначає права та обов'язки сторін за договором складського зберігання, а також спеці­альних видів зберігання: зберігання у ломбарді; зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову транс­портних організацій; зберігання речей у гардеробах орга­нізацій; зберігання речей у готелях; зберігання речей, що є предметом спору (секвестр); зберігання транспортних за­собів; договору охорони.

Що таке договір складського зберігання?

За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за плату зберігати товар, пе­реданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Вважається, що письмова форма договору додержа-на, якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним.

Товарний склад визнається складом загального кори­стування у випадках, коли із закону, інших нормативно-

правових актів або виданого підприємницькій організації дозволу (ліцензії) випливає, що вона зобов'язана прийняти на зберігання товари будь-якого товароволодільця (елева­тори, холодильники,склади).

Товарний склад зобов'язаний здійснити за свій рахунок огляд товарів при прийнятті їх на зберігання для визначен­ня їх кількості та зовнішнього стану. Зберігач зобов'язаний надати й товароволодільцеві можливість огляду товарів або їх зразків (якщо зберігання здійснюється зі знеособленням), взяття проб та вжиття заходів, необхідних для забезпечен­ня схоронності товарів. Кожна зі сторін договору при по­верненні товару має право вимагати його огляду та пере­вірки якості. Втрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторо­на, що зажадала їх огляду та перевірки.

Якщо при поверненні товару його не було спільно огля­нуто чи перевірено сторонами, заяву про нестачу або по­шкодження товару внаслідок неналежного зберігання має зробити товароволоділець у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття товару, — про­тягом трьох днів після його одержання. Якщо немає заяви товароволодільця, вважається, що товар повернено складом відповідно до умов договору, коли товароволоділець не до­веде інше.

У цивільному праві відповідальність, як правило, настає за наявності вини особи, яка не виконала зобов язання або виконала його неналежним чином. У зобов'язаннях за до­говором складського зберігання передбачається виняток із цього правила. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження товару, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі власти­вості товару, про які зберігач, приймаючи його на зберіган­ня, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У науці цивільного права таку відповідальність називають підвищеною в тому ро­зумінні, що вона настає незалежно від вини зберігача.

Товарний склад на підтвердження прийняття товарів видає один із таких документів:

1) складську квитанцію;

2) просте складське свідоцтво;

3) подвійне складське свідоцтво.

Товар, прийнятий на зберігання за простим або по­двійним складським свідоцтвом, може бути предметом за­стави протягом строку зберігання товару шляхом застави відповідного свідоцтва. Подвійне складське свідоцтво скла­дається із двох частин: складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені один від одного.

Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами. Утриму­вач складського та заставного свідоцтв має право розпо­ряджатися товаром, що зберігається на складі. Утриму­вач, який має лише складське свідоцтво, має право розпо­ряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним сві­доцтвом. Просте складське свідоцтво видається на пре­д'явника.

Товарний склад видає товар утримувачеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше, як в обмін на обидва свідоцтва разом. Утримува­чеві складського свідоцтва, який не має заставного свідо­цтва, але вніс суму боргу за ним, товар видається складом не інакше, як в обмін на складське свідоцтво та за умов надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Утримувач складського та заставного свідоцтва має пра­во вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видають нові свідоцтва на това­ри, що залишилися на складі.

Зразок договору складського зберігання

ДОГОВІР ЗБЕРІГАННЯ № м. Кіровоград 10 травня 2004 р.

Відкрите акціонерне товариство "ЛЛЛ", надалі — "Товарово-лоділець", в особі директора Радутного В.В., що діє на підставі Статуту товариства,

і закрите акціонерне товариство "Цибулівська нафтобаза", надалі — "Зберігач", в особі голови правління Сидоренка С.С., що діє на підставі Статуту товариства, керуючись положеннями ст. 956—966 Цивільного кодексу України зі зберігання на товар­ному складі, уклали договір про нижченаведене: