Вплив структури товарної продукції на суму прибутку від її реалізації у тов « Промінь - Приват», 2010 – 2012 рр.

Продукція	Обсяг реалізації по плановій собівартості, тис. грн..			Структура товарної продукції, %				Рівень рента бельності, 2011 р, %	Зміна середнього рівня рентабельності, %
	2010	2011	2012	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення
Пшениця озима	1448	1114	1653	5,32	3,4	2,15	-1,7	57,8	-0,9
Соя	-	1222	1315	-	37,6	3,3	-	69,9	2,3
Соняшник	2976	1232	8022	10,9	3,8	0,2	-10,7	68	-7,2
Кукурудза	4984	3948	11582	18,3	12,1	29,05	10,75	94,3	10,1
Ячмінь	136	141	22	0,50	0,43	0,0	-0,5	83,11	-0,4
Сорго	684	1962	1600	2,5	6,03	4,01	1,51	44,3	0,66
Овес	-	-	1	25	-	0	0,0	-	-
Молоко	6790	10011	3419	37,4	30,8	30,7	-5,7	31,3	1,7
ВРХ	10152	1884	3419	37,4	5,8	8,6	-28,8	45,9	-13,2
Вівці	-	1	18	-	0,0	-	-	1	-
Вовна	-	-	-	-	0,0	0,0	-	-	-
Всього	27170	32516	39859	100	100	100	-	495,61	-6,94

Отже, на основі даних таблиці 3.19 можна зробити висновок, що структура озимої пшениці у 2012 р. порівняно з 2010 р. зменшилася на 1,7, соняшника – на 10,7, ячменю – на 0,5, молока – 5,7, ВРХ – 28,8.

Структура кукурудзи навпаки збільшилася на 10,75, сорго – на 1,51.

2.4. Напрями збільшення фінансових результатів діяльності підприємства

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв -- це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків, вдосконалення структури вироблюваної продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний -- на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

1. За рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

2. За рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

3. За рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

4. За рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

5. За рахунок зміни товарної структури виробництва.

6. Правильний підхід до класифікації та калькулюванню витрат.

Розгляньмо деякі з цих напрямків детальніше.

В умовах формування ринкових відносин виробник намагається скоротити витрати виробництва, бо це забезпечує зростання доходів підприємця, підвищує ефективність роботи підприємства. Для визначення шляхів зниження витрат виробництва потрібно знати і детально аналізувати їх структуру, яка у різних галузях різна.

Основними факторами зниження витрат виробництва, які залежать від підприємства, є такі:

1) скорочення затрат на сировину, матеріали, паливо, електроенергію;

2)зниження амортизаційних відрахувань шляхом інтенсивнішого використання техніки та підвищення коефіцієнта змінності;

3) поліпшення якості машин, обладнання, зменшення пасивної частини основних фондів;

4) запровадження у виробництво дешевих видів ресурсів, скорочення відходів виробництва;

5) поліпшення організації виробництва і підвищення продуктивності праці;

6) скорочення затрат на управління;

7) велике підприємство має можливості для організації випуску побічної продукції на основі використання відходів.

Підвищення технічного рівня виробництва, удосконалювання організації

виробництва і праці призводить до зниження витрат сировини, матеріалів і заробітної плати. Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їхнього використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і збереження, повторне використання матеріалів, впровадження безвідходних технологій. На розмір витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні - зменшуються.

Розробка плану організаційно-технічних заходів щодо використання внутрівиробничих резервів ґрунтується на результатах аналізу їхніх джерел і факторів, що впливають на техніко-економічні показники. До найбільш важливих джерел резервів варто віднести зниження матеріальних витрат і підвищення продуктивності праці.

З усього різноманіття факторів, що впливають на техніко-економічні показники, до укрупнених груп можна віднести:

1. Підвищення технічного рівня виробництва;

2. Поліпшення організації виробництва.

Зниження матеріалоємності, чи матеріальних витрат — одне з найважливіших джерел розвитку економіки. Продуктивність праці, тобто його результативність і ефективність, виміряється трудомісткістю (часом, витраченим на виробництво одиниці продукції) і виробленням (кількістю продукції, зробленої за визначений проміжок часу). У результаті зниження трудомісткості економія досягається за рахунок зменшення витрат на оплату праці з обліком додаткової заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування в розрахунку на одиницю продукції, скоректованих на новий обсяг виробництва.

Підвищення технічного рівня - процес удосконалення технічної бази, ріст рівня якої досягається в результаті:

1. Удосконалювання засобів праці (упровадження прогресивної техніки, підвищення частки удосконаленого устаткування), предметів праці (застосування прогресивних видів сировини, матеріалів, енергоносіїв);

2. Раціонального використання сировини, матеріалів;

3. Механізації й автоматизації виробничих процесів.

Використання більш продуктивного устаткування дозволяє заощаджувати заробітну плату (жива праця) при збільшенні амортизаційних відрахувань (минулого праці). «Підвищення продуктивності праці полягає саме в тім, що частка живої праці зменшується, а частка минулої праці збільшується, але збільшується так, що загальна сума праці, що полягає в товарі, зменшується, і, отже, кількість живої праці зменшується більше, ніж збільшується кількість минулої праці».

Одним із суттєвих завдань аналізу виробничої програми є виявлення і мобілізація резервів зростання обсягу виробництва продукції. Основними джерелами резервів зростання виробництва є:

1. Впровадження заходів науково-технічного прогресу;

2. Створення додаткових робочих місць;

3. Продуктивності праці за рахунок її інтенсифікації (суміщення професій, наукова організація праці, підвищення кваліфікації, розповсюдження передового досвіду тощо);

4. Поліпшення використання робочого часу (скорочення цілоденних і внутрішньо змінних втрат, непродуктивних втрат).

Нарощування обсягів виробництва може принести додаткові прибутку. Але також не варто забувати, що при розширенні виробництва будуть збільшуватися витрати виробництва. При тому не завжди є доречним збільшення обсягів виробництва. Необхідно спочатку проаналізувати ситуацію на ринку збуту, як змінився попит на аналогічну продукцію.

Дуже важливим резервом збільшення прибутковості підприємства є зміни структури і складу товарної продукції підприємства. Введення у виробництва новим видів продукції, які користуються попитом серед споживачів, або зняття з виробництва низькорентабельної продукції, дасть змогу досягти кращих фінансових результатів.