Література:

1.Проблемы дифференциальной психофизиологии. Под ред. Небылицина А.О. – М.: Просвещение, 1969.

2.Психология и психофизиология индивидуальных различий. Сборник статей. – М.: Педагогика, 1977.

3.Проблемы генетической психофизиологии. Сборник статей. - М.: Наука, 1978.

4.Дерлбан В.С. Психология личности и высшая нервная деятельность (психофизиологические очерки) – М.: Наука, 1980.

5.Хессет Дж. Введение в психофизиологию М, 1981.

6.Рутман Эмма Вызванные потенциалы в психофизиологии и психофизиология – М.: Наука, 1979.

Лекція № 6

Тема: Психофізіологія свідомості й несвідомого

Ціль: Вивчити основні концепції свідомості, структури мозку, відповідальні за реалізацію свідомості; виявити індикатори усвідомлюваного й неусвідомлюваного сприйняття, функціональну асиметрію півкуль.

План:

1. Основні концепції свідомості.

2. Індикатори усвідомлюваного й неусвідомлюваного сприйняття.

3. Функціональна асиметрія півкуль і несвідоме.

1.Основні концепції свідомості

Свідомість являє собою одне із самих складних і в той же час загадкових проявів діяльності мозку. Основні підходи до свідомості - це концепції «світлої плями», інформаційного синтезу й зв'язку свідомості з мовою. Перша концепція апелює до поняття свідомості в його більше простому розумінні, друга займає проміжне положення, претендуючи на пояснення як більше простих, так і (частково) складних феноменів, а третя орієнтована на пояснення мозкової основи свідомості як вищої форми психічного. Гіпотеза про зв'язок свідомості з певною ділянкою кори була вперше висловлена И.П. Павловим в 1913 р. Концепція «світлої плями» одержала свій розвиток у новітніх гіпотезах у вигляді «теорії прожектора».

2.Індикатори усвідомлюваного й неусвідомлюваного сприйняття

У сучасній психофізіології все більше визнання одержує термін «неусвідомлюване». Він позначає ряд неоднорідних явищ. До них варто віднести феномен, позначуваний як попередсвідоме, - це моменти життя, які в цей час неусвідомлювані, тому що перебувають поза сферою виборчої уваги, але можуть легко стати усвідомлюваними при перемиканні на них уваги. Широке коло психічних явищ у людини в нормі й патології пов'язано з неусвідомлюваним як підпороговим (стосовно свідомості) сприйняттям емоційне або мотиваційне значимих, але фізично слабких зовнішніх сигналів, які не досягають рівня свідомості й не усвідомлюються суб'єктом, однак викликають вегетативні, біоелектричні й емоційні реакції й можуть впливати на процеси вищої нервової діяльності. Ще одна форма неусвідомлюваного - це когнітивна установка, тобто стан готовності суб'єкта до певної активності, що формується на неусвідомлюваному рівні при наявності двох основних умов: актуальної потреби в суб'єкта й об'єктивної ситуації її задоволення Проблема експериментального вивчення неусвідомлюваного сприйняття зводиться до спроб виявити граничну різницю між двома індикаторами: один з них - показник усвідомлення стимулу; інший - підпорогового (стосовно усвідомлення) ефекту цього стимулу. Різниця в граничній величині цих двох індикаторів становить область несвідомого або неусвідомлюваного, у межах якої зовнішній стимул може викликати вегетативні й біоелектричні реакції, а також впливати на поведінкові й психічні функції людини.