
- •Лекція № 1
- •Реєстрація імпульсної активності нервових клітин
- •2.Електроенцефалографія
- •3.Магнітоенцелографія
- •4.Позитронно-еміссіонна томографія мозку.
- •5.Окулографія
- •6.Електроміографія
- •Література
- •Лекція № 2
- •1. Загальні відомості про нервово-м’язову систему
- •2.Проприоцепція
- •3. Центральні апарати керування рухами
- •4.Координація рухів
- •5. Типи рухів
- •Література:
- •Лекція № 4
- •1. Тимчасова організація пам'яті
- •Основні положення теорії активної пам'яті
- •3. Процедурна й декларативна пам'ять
- •4. Нейронні коди пам'яті
- •Література:
- •Лекція № 5
- •1.Емоція як відбиття актуальної потреби й імовірності її задоволення.
- •2.Структури мозку, що реалізують підкріплювальну, перемикаючу, компенсаторну й комунікативну функції емоцій
- •3.Індивидуальні особливості взаємодії структур мозку, що реалізують функції емоцій як основу темпераментів
- •4.Вплив емоцій на діяльність і об'єктивні методи контролю емоційного стану людини
- •Література:
- •Лекція № 6
- •1.Основні концепції свідомості
- •2.Індикатори усвідомлюваного й неусвідомлюваного сприйняття
- •Функціональна асиметрія півкуль і несвідоме
- •Література:
- •Лекція № 7
- •1.Активне набування сну або позбавлення пильнування?
- •2.Стадії повільного сну й швидкий сон
- •3.Сон в онто- і філогенезі
- •4. Сновидіння.
- •5.Функціональне значення сну.
- •Література:
- •Лекція № 8
- •1.Визначення функціонального стану
- •2.Роль і місце функціонального стану в поводженні
- •Література:
1. Загальні відомості про нервово-м’язову систему
Стосовно людини об’єктом керування є опорно-руховий апарат. Своєрідність скелетно-м’язової системи полягає в тім, що вона складається з великої кількості ланок, рухливо з’єднаних у суглобах. Суглоби можуть дозволяти ланкам повертатися щодо однієї, двох або трьох осей, тобто володіти однією, двома або трьома ступенями свободи. Кістякові м’язи являють собою дуже своєрідні двигуни, які перетворять хімічну енергію безпосередньо в механічну роботу й теплоту. Як же нервова система управляє м’язом? Один руховий нейрон (мотонейрон) іннервує не весь м’яз, а лише невелику частину складових її волокон. Мотонейрон і група, яка іннервує м’язові волокна утворюють рухову одиницю (РО).
2.Проприоцепція
Для успішної реалізації рухів необхідно, щоб керуючими цими рухами центри в будь-який момент часу мали інформацію про положення ланок тіла в просторі й про те, як протікає рух. У той же час руху є потужним засобом одержання інформації про навколишній світ.
Особливе значення для керування рухами мають сигнали двох типів м'язових рецепторів - м'язових веретен і сухожильних рецепторів Гольджи. У кожному м'язі людини можна зустріти групи більш тонких і коротких, чим інші, м'язових волокон, укладених у сполучно-тканинну капсулу довжиною в кілька міліметрів і товщиною в кілька десятків мікронів. Через свою форму ці утворення одержали назву «м'язові веретена», а ув'язнені в капсулу м'язові волокна називаються «інтрафузальними»
3. Центральні апарати керування рухами
У керуванні рухами беруть участь практично всі відділи ЦНС - від спинного мозку до кори великих півкуль. Нервові механізми стовбура мозку істотно збагачують руховий репертуар, забезпечуючи правильну установку тіла в просторі за рахунок шийних і лабіринтових рефлексів (Р. Магнус) і нормального розподілу м'язового тонусу. Важлива роль у координації рухів належить мозочку
У людини рухові функції досягли найвищої складності у зв'язку з переходом до прямостояння й прямоходіння, що ускладнило завдання підтримки рівноваги, спеціалізацією передніх кінцівок для здійснення трудових і інших особливо тонких рухів, використанням рухового апарата для комунікації (мова, письмо). У керування рухами людини включені вищі форми діяльності мозку, пов'язані зі свідомістю, що дало підставу називати відповідні рухи «довільними».
4.Координація рухів
Координацію можна визначити, як здатність реалізувати рух відповідно до його задуму. Навіть для найпростішого руху - руху в суглобі з одним ступенем свободи - необхідна погоджена робота як мінімум двох м'язів агоніста й антагоніста.
На кінцевий результат руху впливають не тільки сили, що розвиваються м'язами, але й сили не м'язового походження. До них ставляться сили інерції, створювані масами ланок тіла, які утягуються в рух, а також сили реакції, що виникають у кінематичних ланцюгах при зсуві кожного з ланок. Сили не м'язового походження втручаються в процес руху й роблять необхідним безперервне узгодження з ними діяльності м'язового апарата. Крім того, необхідно нейтралізувати дію непередбачених перешкод, які можуть виникати в зовнішнім середовищі, і оперативно виправляти допущені в ході реалізації руху помилки.