3.2.Ремонт оз

Згідно з п. 15 ПБО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат і списуються на рахунки витрат (23, 91 — 94) залежно від напряму використання об'єкта ОЗ, що ремонтується.

Згідно статті 146.12 ПКУ сума витрат, що пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів ОЗ, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Одним із найважливіших факторів підвищення якості виробництва є забезпеченість підприємства основними засобами. Для підтримки основних засобів у робочому стані власникові(ам) підприємства потрібно виділяти кошти на поточний і капітальний ремонти, технічне обслуговування, модернізацію, реконструкцію та інші види поліпшень.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від досто-вірного обліку таких витрат і економічних вигід, від їх здійснення, від правильного відображення їх у податковому обліку. Розглянемо основні аспекти податкового обліку операцій з поліпшення об'єктів основних засобів.

Чіткого визначення понять модернізації, ремонту й інших видів поліпшень у законодавстві немає. Проте деякі нормативні документи визначають такі поняття.

Так, у ПБО 7 та у Методичних рекомендаціях № 561 під поняттям модернізації розуміють поліпшення технічних параметрів устаткування з метою збільшення строку корисної експлуатації або виробничої потужності.

Щодо поняття ремонту, то законодавство також чітко не визначає його.

Значення цього слова можна знайти у Положенні № 102, яким надано визначення понять щодо ремонту автомобільних транспортних засобів:

РЕМОНТ — комплекс операцій з відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів або їх складових.

ПОТОЧНИЙ РЕМОНТ – ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні та (або) відновленні окремих частин,

КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ – ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Від понять ремонту і модернізації слід відрізняти поняття технічного обслуговування об'єктів основних засобів.

Після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо). У Положенні № 102 зазначено, що технічне обслуговування — комплекс операцій або операція з підтримки роботоздатності або справності виробу при використанні за призначенням, зберіганні й транспортуванні.

Згідно з Податковим кодексом витрати на підтримку об'єктів основних засобів у робочому стані (ремонти) і витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних засобів (поліпшення) відображаються в податковому обліку за одними і тими самими загальними правилами.

Визначення «ремонтного» ліміту Відповідно до п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єктів, у сумі, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюються ремонт і поліпшення.

Тобто «ремонтний» ліміт визначається як 10% сукупної балансової вартості основних засобів. Сума залишкової вартості таких засобів визначається як різниця первісної вартості з урахуванням переоцінки і суми накопиченої амортизації всіх груп основних засобів, вартість яких підлягає амортизації, на початок звітного року.

При цьому згідно з п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу сума витрат, пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

При цьому податковий облік витрат, що здійснюються для ремонт;.' та поліпшення об'єктів основних засобів, залежить від напряму використання таких основних засобів.

Водночас слід врахувати п. 144.1 ст. 144 цього Кодексу, згідно з яким амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягає амортизації, на початок звітного року.

Саме сукупну балансову вартість всіх груп основних засобів, що підлягає амортизації, слід брати для розрахунку 10-відсоткового «ремонтного» ліміту, тому що балансову вартість основних засобів, яка не підлягає амортизації, неможливо використовувати для зазначених цілей.

Виходячи із викладеного слід розглянути питання щодо того, вартість яких основних засобів не враховується для розрахунку «ремонтного» ліміту.

Так, згідно з пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу на основні засоби груп 1 «земельні ділянки» та 13 «природні ресурси» амортизація не нараховується, тому вартість таких основних засобів не враховується для розрахунку «ремонтного» ліміту.

Крім того, відповідно до п. 144.3 ст. 144 зазначеного Кодексу не підлягають амортизації витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Під терміном «невиробничі основні засоби» розуміють необоротні матеріальні активи які не використовуються в господарській діяльності платника податку, отже, вартість невиробничих основних засобів також не враховується для рахунку «ремонтного» ліміту.

У ПОДАТКОВОМУ ОБЛІКУ ВИТРАТИ НА ПРОВЕДЕННЯ РЕМОНТІВ І ПОЛІПШЕНЬ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ В МЕЖАХ 10-ВІДСОТКОВОГО ЛІМІТУ.

Суми понад 10-відсотковий ліміт (перевищення) відносяться на збільшення первісної вартості об'єкта, що ремонтується (покращується), і підлягають подальшій амортизації.

Слід окремо розгляну питання щодо включення або невключення до розрахунку ремонтного» ліміту малоцінних необоротних матеріальних активів, які відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу належать до групи 11 основних засобів та інших необоротних активів. При цьому для з'ясування цього питання слід звернутися до визначення, наведеного у пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, де зазначено, що основні засоби – це матеріальні активи (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно із пп. 14.1.138, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу малоцінні необоротні матеріальні активи не включаються до складу основних засобів. Таким чином, вартість малоцінних необоротних матеріальних активів не враховується для визначення «ремонтного» ліміту.

Цікавим є таке питання: чи враховується при розрахунку ремонтного ліміту тимчасова податкова різниця, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів: :із станом на 01.04.2011 р. (п. 6 підрозділу 4 розділу XX цього Кодексу .

Зауважимо, що згідно з нормами Кодексу податкова різниця не включається до жодної з груп основних засобів та інших необоротних активів відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу.

Але у п. 6 підрозділу 4 розділу XX цього Кодексу така різниця визначається як об'єкт без встановлення його відповідності основним засобам.

Таким чином, незважаючи на те що тимчасова податкова різниця, яка виникла за підсумками інвентаризації основних засобів, проведеної станом на 01.04.2011 р„ амортизується в податковому обліку платника податку як окремий об'єкт, вона не відноситься до об'єктів основних засобів.

Вартість тимчасової податкової різниці, що амортизується в податковому обліку платника податку як окремий об'єкт, не враховується у складі сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів при розрахунку 10% суми витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів.

Ремонт орендованих основних засобів Виходячи з норм п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу, облік вартості ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів ведеться за кожним окремим об'єктом.

ПРИКЛАД 11

Підприємство — платник ПДВ здійснило ремонт легкового автомобіля, який використовується для адміністративних цілей. Ремонт виконувався сторонньою СТО. Вартість послуг з ремонту згідно з актом приймання-передачі становила 9600 грн., утому числі ПДВ —1600 грн. Вартість послуг сплачено після виконання ремонту.

Окрім того, власними силами зроблено ремонт приміщення служби збуту, для чого використано матеріали на суму 10 000 грн. Зарплата з нарахуваннями ЄСВ працівників, які виконували ремонт — 5000 грн.

Вирішення

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Виконано ремонт легкового автомобіля	92	631		8000
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631		1600
3	Оплачено вартість ремонту	631	311		9600
4	Використано матеріали на ремонт приміщення	93	20		10 000
5	Відображено зарплату з нарахуваннями ЄСВ працівників	93	661,651		5000