Транспортні шини

Для транспортування хворих у спеціалізовані лікувальні заклади застосовують транспортні шини, або, як їх ще називають, позалабораторні стандартні транспортні пов'язки. Найпоширенішими є: 1) проста головна пов'язка з бинта; 2) стандартна головна пов'язка (головна шапочка); 3) стандартна шина-дощечка А.А.Лімберга; 4) стандартна підборідна шина-праща Д. А.Ентіна; 5) стандартна верхньощелепна металева шина-ложка з позаротовими стержнями А.АЛімберга.

Проста пов'язка з бинта застосовується у разі переломів верхньої щелепи. Якщо можливо, то уламки розміщують у більш-менш правильному положенні, а потім круговими обертами бинта навколо голови підтягують нижню щелепу до верхньої. Це найпростіший метод транспортної іммобілізації і найдоступніший в екстремальних ситуаціях.

Стандартна головна шапочка являє собою в'язану шапочку або шапочку, пошиту з будь-якої цупкої тканини, з бічними м'якими валиками та металевими гачками для гумових смужок. Бічні валики оберігають хворого від тиску смужок. Головна шапочка служить для прикріплення до неї стандартної верхньощелепної шини-ложки та підборідної пращі.

Дощечка А.А.Лімберга зроблена з дерева. її підв'язують бинтом до стандартної головної пов'язки або фіксують на голові.

Стандартна підборідна шина-праща Д А.Ентіна виготовляється з пластмаси або металу. Вона має з кожного боку прорізи з трьома випинами, до яких прикріпляють гумові стрічки стандартної головної пов'язки.

Звичайно пращу застосовують у разі переломів нижньої щелепи. Для зменшення тиску на нижню щелепу пращу вистеляють ватою або м'якою тканиною з таким розрахунком, щоб м'які матеріали виходили за краї пращі. Пращу інколи використовують також у разі переломів верхньої щелепи. Тоді нижню щелепу підтягують до верхньої, що сприяє поверненню уламків верхньої щелепи у правильне положення.

Транспортна стандартна верхньощелепна шина-ложка А.А.Лімберга може застосовуватися у разі поєднаного перелому верхньої та нижньої щелеп. Шина-ложка складається із ложки, до якої припаяні позаротові стержні, що мають пристосування для фіксації її до головної шапочки. У бічних стінках шини-ложки є отвори з випинами всередину у вигляді зачепних петель для прикріплення гумових кілець, які спрямовуються від алюмінієвої шини на нижній щелепі у разі її перелому. Використання цієї шини-ложки має певні обмеження у зв'язку з тим, що вона є стандартною, а не індивідуальною.

Переломи коміркового відростка верхньої щелепи та коміркової частини нижньої щелепи

Частіше спостерігаються переломи коміркового відростка. Найхарактернішою локалізацією переломів є фронтальна ділянка. Такі переломи можуть бути зі зміщенням і без зміщення уламків. Напрямок зміщення уламків зумовлений напрямком сили, що діє. Звичайно уламки зміщуються дозаду або до середньої лінії. Репозиція уламків у разі свіжих переломів може бути здійснена за рахунок ручного способу, якщо переломи застарілі — шляхом хірургічних операцій або за допомогою ортопедичних апаратів.

У разі переломів коміркового відростка без зміщення застосовується од- нощелепна алюмінієва шина. Зміщення уламків коміркового відростка з зубами у піднебінний бік диктує необхідність застосування для репозиції роз'єднувальної піднебінної пластинки з гвинтом. Наявність свіжих переломів зі зміщенням є показанням до одномоментної репозиції під анестезією з наступною фіксацією однощелепною дротяною шиною. За наявності переломів у бічних відділах коміркового відростка можна застосовувати пружну дугу Енгля. її накладають таким чином, щоб перемістити зуби разом з комірковим відростком у потрібному напрямку. У разі вдавлених переломів та переломів у передньому відділі використовується стаціонарна дротяна стальна дуга товщиною 1,2-1,5 мм. Дугу фіксують до зубів здорового боку, а уламок підтягують до дуги гумовими кільцями або лігатурою.