
- •Класифікація переломів щелеп
- •Механізм зміщення уламків у разі переломів
- •Перша допоиога у разі травм щелепно – лицевої ділянки
- •Загальна характеристика апаратів
- •Лігатурні пов'язки
- •Метод накладання лігатурних пов'язок за Айві.
- •Метод лігатурного зв'язування щелеп за а.А.Лімбергом.
- •Капові, коронкові та кільцеві назубні шини
- •Зубо – ясневі та наясневі шини
- •Транспортні шини
- •Переломи коміркового відростка верхньої щелепи та коміркової частини нижньої щелепи
- •Переломи верхньої щелепи
- •Ортопедичне лікування переломів нижньої щелепи
- •Ортопедичне лікування у разі застарілих переломів зі стійко зиіщенними уламками та дефектами кісткової тканини
- •Переломи нижньої щелепи, що неправильно зрослися
- •Мікростомія
- •Ортопедичні методи в комплексному лікуванні хворих із вродженними і набутими дефектами піднебіння
- •Ортопедичне лікування вродженних дефектів піднебіння
- •Методи ортопедичного лікування набутих дефектів піднебіння
- •Протезування хворих з дефектами м'кого піднебіння
- •Комплектно – табельне оснащення військової стоматологічної служби
Капові, коронкові та кільцеві назубні шини
Капові, коронкові, кільцеві назубні шини належать до стаціонарних лабораторних апаратів. Усі вони є незнімними і можуть бути штампованими або паяними.
Капові шини відрізняються від коронкових тим, що коронку штампують кожну окремо і вона охоплює кожен зуб окремо з усіх боків, а капу штампують з одного шматка металу для всіх опорних зубів і вона охоплює тільки жувальні або різальні поверхні зуба, а також язикову та щічну поверхні. Апроксимальні поверхні природних зубів, крім крайніх, капа не охоплює. Каповий апарат для підвищення його міцності спаюють з присінкового, а в разі необхідності — і з язикового боку дротяною жорсткою дугою. За В.Ю. Курляндським, до кожної капи припаюють по плечовому відростку так, щоб відросток однієї капи перекривав відросток другої на 5-10 мм. Названі конструкції застосовують для однощелепної фіксації. Якщо необхідна міжщелепна фіксація, то для верхньої і нижньої щелеп виготовляють дві шини і до них припаюють гачки, які служать для фіксації щелеп.
Коронкові та кільцеві назубні шини використовують у комбінації зі стержнями, тому їх ще називають стержневими. Стержневі шини є паяними. Якщо треба надати паяній шині міцності, до коронок або кілець припаюють два стержні — один з присінкового, а другий з язикового боку.
Стержнева шина складається із коронок, якими покрито кілька зубів, що мають розміщуватися по обидва боки перелому.
Коронки природних зубів не препарують, оскільки вони розмикають прикус, що є головним недоліком коронкових шин. За наявності груп зубів- антагоністів виготовляють кільця. Коронки або кільця припасовують на зубах і знімають відбиток для виготовлення жорсткої дуги-стержня, яка припаяна до коронок або кілець з присінкового боку.
Із наведених незнімних конструкцій шин найоптимальнішим є використання кільцевих шин із стержнем. Вони н підвищують прикус, немає необхідності виготовляти кільця на всі зуби, а достатньо на 3-4. Вони міцніші та гігієнічніші порівняно з капами.
Зубо – ясневі та наясневі шини
Серед зубо-ясенних та наясенних шин найширшого застосування у клініці ортопедичної стоматології набули шини Вебера, Гунінга-Порта, А.А.Лімберга, М.М.Ванкевича.
Шина Вебера належить до зубо-ясенних і використовується тоді, коли на уламках на обох щелепах є в достатній кількості зуби з високими клінічними коронками.
Виготовляється вона із акрилових пластмас і охоплює комірковий відросток і коміркову частину та природні зуби з щічного й язикового боку завдяки прорізам у базисній пластинці, в той час як різальні та жувальні поверхні зубів залишаються вільними. Шину можно використовувати для іммобілізації уламків на етапі завершення лікування, коли консолідація уламків проходить із значним запізненням. Звичайно шина має похилу площину для запобігання зміщенню уламка. Використовують її переважно після репозиції уламків на завершальному етапі.
Наясенні шини Гунінга-Порта та Лімберга застосовують у разі переломів беззубих щелеп. Гунінг запропонував свою шину виготовляти із каучуку; вона складається із двох базисних пластинок, з'єднаних між собою, з отвором у фронтальній ділянці, який служить для вживання їжі хворими та гігієни ротової порожнини. Порт запропонував таку саму шину, але відливав її з чистого олова, що погано переносилося пацієнтами. Нині дана шина виготовляється із акрилових пластмас.
А.А.Лімберг запропонував свою конструкцію шини для фіксації беззубих щелеп. Вона може застосовуватися тільки у поєднанні з пращепо- дібною пов'язкою.
За наявності переломів беззубої нижньої щелепи використовують шину М.М.Ванкевича. Шина складається з верхнього базису, який фіксується на верхній щелепі залежно від клінічної картини (щелепа з повною втратою зубів або зі збереженими природними зубами). До цього базису приварюють вертикальні відростки, які опускаються донизу, торкаючись зовнішніми поверхнями язикових поверхонь уламків нижньої щелепи і утримуючи таким чином їх у правильному положенні. Довжина вертикальної площини повинна тільки сприяти утримуванню уламків, але не травмувати тканини дна ротової порожнини, вільно виводитися із неї.