Перша допоиога у разі травм щелепно – лицевої ділянки

Перша допомога у разі травм щелепно-лицевої ділянки полягає у зупинці кровотечі, запобіганні асфіксії, знятті больового синдрому, тимчасовій транспортній іммобілізації. Тимчасове закріплення уламків щелеп у неруховому стані підручними матеріалами необхідне для зупинки кровотечі, якщо така є, та її запобіганню, а також для запобіганню болю. Тимчасове шинування є одним із методів запобігання виникненню шоку.

У воєнний час у разі переломів щелеп допомога надається на етапах евакуації. У мирний час транспортну іммобілізацію уламків проводять до надання хворому спеціалізованої допомоги.

Для створення нерухомості уламків використовують транспортні шини. Поширеною і простою у використанні є підборідна жорстка праща. її використовують на короткий термін (2-3 дні) у разі переломів верхньої та нижньої щелеп, якщо є достатня кількість зубів, які утримують міжкоміркову висоту. Жорстка підборідна праща складається з головної пов'язки та пластмасової підборідної пращі. У пращу кладуть шар вати і прикріплюють гумовими стрічками до головної пов'язки.

Для іммобілізації уламків нижньої щелепи та у разі переломів коміркового відростка верхньої щелепи застосовують лігатурне зв'язування. У разі переломів беззубих щелеп в якості транспортної шини можуть бути використані знімні протези хворих, якщо добре збережені коміркові відросток та частина, але тоді необхідно накладання підборідної пращі.

Загальна характеристика апаратів

У сучасній клініці ортопедичної стоматології застосовується велика кількість шин та апаратів. Деякі апарати різної конструкції мають однакову лікувальну дію, що зумовило необхідність їх класифікації.

Апарати, що застосовують для лікування переломів щелепно-лицьової ділянки розподіляють:

• за призначенням;

• за функцією;

• за конструкцією;

• за місцем застосування.

За своїм призначенням апарати діляться на:

• виправні (репонуючі);

• фіксуючі (утримуючі);

• направні;

• заміщуючі;

• формувальні;

• розмикальні;

• комбіновані.

А.Я.Катц ділить апарати за їх функцією і призначенням на:

• фіксуючі;

• репонуючі;

• заміщуючі.

Фіксуючі апарати застосовуються для закріплення, скріплення відламків. Репонуючі апарати застосовуються для вправлення, витягнення – виправлення неправильного положення відламків. Ті, що заміщують, служать для заповнення дефекту, що виникає при пораненні і для відновлення форми і функції жувального апарату, вони можуть бути названі протезами.

А.І.Бетельман ділить ортопедичні апарати по:

• функціях;

• лікувальному призначенню;

• місцю прикріплення;

• характеру дії;

• по конструкціях, чим узгоджується з класифікацією І.М.Оксмана.

По функції апарати діляться А.І.Бетельманом (як і А.Я.Катцем) на ті, що фіксують, вправляють (або репонують).

Формуючі застосовуються при пластичних операціях з метою підтримки опори м'яких тканин.

Комбіновані виконують декілька функцій.

По лікувальному призначенню апарати діляться на:

• основні, такі, що мають самостійне лікувальне значення,

• допоміжні, для успішного виконання оперативного втручання.

За місцем кріплення:

• на одну щелепу (мономаксилярні),

• на обидві (бімаксилярні).

1. Внутрішньоротові (апарати, які прикріплюються до зубів або прилягають до поверхні слизової оболонки ротової порожнини):

а) наясеневі;

б) зубоясеневі;

в) назубні.

2. Зовнішні (апарати, які розміщені поза ротовою порожниною)

3. Комбіновані (апарати, одна частина яких кріпиться у ротовій порожнині, а друга поза нею).

За характером дії апарати можуть бути:

а) постійно діючі;

б) діючі уривками;

За конструкцією:

• знімні;

• незнімні.

За методом виготовлення:

• стандартні;

• індивідуальні;

• лабораторного;

• позалабораторного виготовлення.

Для лікування переломів щелеп застосовуються репонуючі апарати, за допомогою яких уламки розміщують у правильному положенні.

Розрізняють одномоментну та поступову репозицію. Одномоментна репозиція проводиться ручним способом під час проведення операції.

У тому разі, коли уламки співставити ручним способом не вдається, вико­ристовують репонуючі апарати, принцип дії яких ґрунтується на витяжінні, тиску та зміщенні уламків.

Репонуючі апарати поділяють на апарати механічної та функціональної дії. Вони складаються з двох частин — опорної та діючої. Опорною частиною служать коронки, капи, кільця, базисні пластинки, головна шапочка. Діючою частиною апарату є пристрої, які розвивають визначені зусилля, а саме гумові кільця, пружинна скоба, гвинти. У функціонально діючих апаратах для репозиції уламків використовують силу скорочення м'язів, яка через направлюючі площини передається на уламки, що зміщуються у потрібному напрямку. До таких шин належать:

• шина Ванкевича, Вебера, дротяні шини з шарнірами Шредера, Померанцевої-Урбанської.

Апарати, які утримують уламки щелеп у правильному положенні і нерухомо, називаються фіксуючими. Такими можна вважати:

• різні назубні шини, поза ротові апарати, в тому числі і підборідну пращу (гіпсову, пластмасову, стандартну або індивідуальну) та головну шапочку (марлеву, гіпсову, стандартну зі смужок шкіри або іншого матеріалу).

Фіксуючі апарати, кількість яких дуже велика, є основним засобом кон­сервативного лікування ушкоджень щелепно-лицевої ділянки. Більшість з них використовуються у разі переломів щелеп і тільки деякі - за умови кісткової пластики. Для правильного зрощення уламків необхідно забезпечити їх функ­ціональну стабільність. Міцність фіксації залежить від конструкції апаратів, їх фіксуючої здатності.

У них розрізняють основні частини: це шинуюча та власне фіксуюча. Остання забезпечує зв'язок усієї конструкції апарату з кісткою. Фіксуючі апарати використовують також для утримання уламків нижньої щелепи після її резекції.

За наявності захворювань тканин пародонта та різко вираженої атрофії альвеолярного відростка забезпечити надійну фіксацію уламків назубними шинами неможливо. У такому разі варто використати зубоясеневі шини, але фіксуюча здатність їх невелика.

Із впровадженням у практику ортопедичної стоматології швидкотверднучих пластмас з'явилася можливість застосування різноманітних конструкцій назубних шин, хоч за своєю фіксуючою здатністю вони поступаються перед паяними шинами. Великим досягненням є, безумовно, впровадження сплавів металів з ефектом «пам'яті» форми.

Формуючі апарати служать для опори пластичного матеріалу під час операцій з приводу пластики м'яких тканин обличчя. Ці апарати тимчасово підтримують форму обличчя, створюють жорстку опору, запобігають рубцевим змінам м'яких тканин та їх наслідкам.

Формуючі апарати використовують як з метою відновлювальних операцій, так і під час їх проведення. За конструктивними особливостями вони можуть бути різноманітними.

У будові цих апаратів виділяють формуючу частину та фіксуючі пристрої.

Апарати, які застосовуються для заміщення дефектів щелеп та відновлення їх форми і функції, називаються заміщуючими.

Їх поділяють на:

• зубо - альвеолярні,

• щелепні,

• протези обличчя,

• комбіновані.

Після резекції щелепи застосовують протези, які називаються пострезекційними.

Розрізняють безпосереднє, наближене та віддалене протезування.

Протези ще поділяють на операційні та післяопераційні, апарати — на стан­дартні та індивідуальні.

За лікувальним призначенням апарати поділяють на основні і допоміжні.

До основних належать фіксуючі та виправні у разі ушкоджень щелеп та їх деформацій, що мають самостійне лікувальне значення. Такими також можна вважати заміщуючі апарати.

Допоміжними є апарати, які служать для успішного виконання шкірно-пластичних та кістково-пластичних операцій. У таких випадках основним видом лікувальної допомоги буде оперативне втручання, а допоміжним — ортопедичне.

Апарати та шини можуть бути виготовлені з пластмаси і сплавів металів. Останні бувають гнутими, литими, паяними і комбінованими.