Механізм зміщення уламків у разі переломів

Травма щелепно-лицевої ділянки може закінчитися переломом кістки без зміщення або зі зміщенням уламків залежно від швидкості руху травмівного агента у момент контакту з кісткою. Зміщення може бути первинним та віддаленим. Перелом не ускладнюється зміщенням уламків, якщо швидкість під час удару приходить до нуля. Якщо ж швидкість у момент удару більша ніж нуль, то перелом ускладнюється ще й зміщенням уламків. Зміщення може бути віддаленим і залежати від неправильного лікування, транспортування, транспортної іммобілізації, сили тяги м'язів.

Зміщення уламків під дією сили тяги м'язів дуже часто проявляється у разі переломів нижньої щелепи.

До зміщення уламків призводить кілька чинників — це безпосередня сила удару по м'язу, зменшення відстані між пунктами прикріплення м'язів у результаті перелому кістки, травма м'яза гострими краями уламків кістки, що призводить до його гіпертонусу. Отже, всі перераховані чинники спричиняють травматичний рефлекторний гіпертонус, що призводить до зміщення уламків, який з часом стає стійким у зв'язку з властивістю м'язів переходити в стан еластичної ретракції.

Класичні механізми зміщення уламків у разі переломів кісток можна клінічно спостерігати на прикладі переломів нижньої щелепи. Для розуміння цього складного механізму треба пам'ятати, що робота парних жувальних м'язів відбувається синхронно. У разі вогнепальних поранень, побутової чи виробничої травми або перелому нижньої щелепи внаслідок патологічного процесу чітка робота м'язів порушується. Порушується узгоджений антагонізм однойменних м'язів, й уламки зміщуються. Знаючи функції жувальних м'язів, можна, ураховуючи тягу м'язів і характер зміщення уламків визначити місце перелому.

Так, якщо перелому ділянці фронтальних зубів (присередній перелом), то за наявності рівномірної тяги однойменних м'язів з протилежного боку помітного зміщення у разі свіжої травми не спостерігається. Може лише виникнути деякий нахил уламків з більшим розходженням у нижній частині нижньої щелепи. міщення може не бути, якщо перелом локалізується у ділянці нижньої щелепи (кутовий перелом), завдяки наявності муфти із м'язів-підіймачів, прикріплених у цьому місці.

За наявності бічного перелому в ділянці ікла або першого премоляра (ментальний перелом) утворюється два різних за величиною уламки — один малий, а другий — великий. Малий уламок зміщується допереду та досередини під впливом тяги зовнішнього крилоподібного м'яза і догори — під впливом скроневого м'яза та інших м'язів-підіймачів. Малий уламок у такому разі повертається дозовні під дією жувального та щелепно-під'язикового м'язів, які діють в даному випадку подібно до пари сил.

Двобічний ментальний перелом утворює три уламки — два бічних та один середній. Бічні уламки зміщуються подібно до малого уламка у разі однобічного перелому, досередини та дещо допереду і догори; середній уламок переміщується донизу і дозаду під дією м'язів-опускачів.

Зміщення середнього уламка може бути причиною асфіксії. За умови цілісності кістки язик утримується спереду підборідно-язиковим м'язом.

За наявності подвійного ментального перелому середній (передній) уламок зміщується назад підборідно-під'язиковим і підборідно-язиковим м'язами і язик, таким чином, насувається на надгортанник, що і може призвести до виникнення асфіксії. У разі двобічних переломів у ділянці молярів до описаної вище клінічної картини приєднується новий чинник — маса середнього уламку, від якої залежить зміщення його донизу.

У разі однобічного перелому в ділянці гілки нижньої щелепи великий уламок який являє майже всю нижню щелепу, буде зміщуватися дещо дозаду та у бік перелому. Малий уламок переміщується догори та досередини під впливом зовнішнього крилоподібного м'яза.

Двобічний перелом у ділянці гілок: нижня щелепа зміщується дозаду та донизу під впливом м'язів-опускачів. За наявності такого зміщення клінічна картина нагадує відкритий прикус.

Однобічний перелом вінцевого відростка: уламок підтягується догори і під дією скроневото м'яза заходить глибоко під виличну дугу, що може призвести у подальшому до атрофії названого м'яза. У раз двобічного перелому вінцевих відростків останні підтягуються догори, а зміщення нижньої щелепи не відбувається. За наявності однобічного перелому шийки суглобовий уламок переміщується допереду та досередини під впливом дії зовнішнього крилоподібного м'яза, а вся нижня щелепа повертається у бік перелому. Виникає зміщення середньої лінії у бік перелому. Деколи великий уламок рухається догори, відсуваючи суглобовий відросток дозовні.

У разі двобічного перелому шийок суглобових відростків останні переміщуються допереду та досередини, а вся нижня щелепа — дозаду, впираючись молярами в моляри верхньої щелепи, зависаючи та утворюючи відкритий і дистальний прикус.

Під час диференційної діагностики переломів верхніх відділів обох гілок нижньої щелепи та вивихів необхідно пам'ятати: у разі переломів можливе відкривання та закривання рота, у разі вивихів можливе лише відкривання; за наявності переломів спостерігається дистальне розміщення нижньої щелепи, за наявності вивиху (переднього) — медіальне зміщення її; за наявності перелому пальцем можна про пальпувати через зовнішній слуховий хід рухи суглобової головки, у разі вивиху рухи головки не відчуваються, оскільки вона знаходиться поза ямкою.

Досконале знання механізмів переміщення уламків щелеп у разі переломів дозволяє лікарю впевнено, без помилок, визначити локалізацію перелому та правильно скласти план як тимчасового, так і основного лікування.