Мікростомія

…..Звуження ротового отвору внаслідок різних причин називається мікростомією. Остання являє собою не тільки серйозну анатомічну деформацію рота, але й зумовлює важкі функціональні порушення. Мікростома найчастіше буває наслідком травми, виразково-некротичних процесів (нома), рубцевих змін після опіків, пластичних операцій, виникає на тлі системної склеродермії та туберкульозного вовчаку. Вроджена та генетично зумовлена мікростома майже не спостерігається.

Лікування у разі звуження ротової щілини проводиться хірургічними та ортопедичними методами. Ортопедичне лікування полягає у розтягненні рубцевозмінених тканин за допомогою апаратів (З.Я.Шур). Ортопедичне лікування у разі мікростомії утруднене через неможливість зняття повного анатомічного відбитка, оскільки немає можливості ввести в ротову порожнину повну анатомічну стандартну відбиткову ложку. Доводиться користуватися спеціальними розбірними ложками або стандартними, які розпиляні пополам. Методика зняття відбитка полягає у тому, що половину ложки з гіпсом уводять у ротову порожнину. Після кристалізації гіпсу ложку відокремлюють від нього і відбиток залишають у ротовій порожнині. На другу частину відбиткової ложки накладають гіпс і вводять у ротову порожнину так, щоб новий шар гіпсу перекривав попередній. Коли гіпс кристалізується, з ротової порожнини виводять другу половину ложки, розрізають відбиток, його склеюють по частинах і відливають модель. Фіксацію центрального співвідношення щелеп проводять не восковими валиками, а гіпсовими.

Конструкція протеза у разі мікростомії має свої особливості. Протези виготовляють розбірні і такі, що складаються із окремих частин. Протези, що складаються, мають у своїй будові дві частини, з'єднані між собою шарнірами. Протез, що складається, зменшується у довжину, в такому вигляді його вводять у ротову порожнину, де його розводять і фіксують на протезному ложі. Розбірний протез звичайно складається із трьох частин. Запропоновано спосіб виготовлення індивідуальних ложок та базисів нижньої щелепи знімних зубних протезів зі включенням посередині пластмасового базису прошарку із еластичної пластмаси, величина якого залежить від ступеня звуження ротової щілини (М.М.Рожко, О.В.Павленко,

Ортопедичні методи в комплексному лікуванні хворих із вродженними і набутими дефектами піднебіння

Дефекти твердого і м'якого піднебіння можуть бути вродженими та набутими. За даними МД.Дубова, вроджені аномалії верхньої щелепи складають 12-30% від усіх вад розвитку та 77% — від усіх розщелин лиця. Так, за статистичними даними авторів різних країн, з незарощегим піднебінням народжується 1 дитина на 600-1000 новонароджених. Спостерігається тенденція до зростання даного виду патології.

Вроджені дефекти належать до вад розвитку щелепно-лицевої ділянки. Набуті дефекти виникають унаслідок травм (вогнепальної, механічної) та після видалення пухлин. Вроджені незарощення піднебіння мають різну локалізацію, бувають різної форми та розмірів. Спостерігаються ізольовані незарощення твердого піднебіння, незарощення твердого піднебіння у поєднанні з незарощенням м'якого піднебіння та губи.

Незарощення бувають однобічні та двобічні. На тканинах піднебіння у разі вроджених незарощень спайок немає. Дефекти, набуті в результаті сифілітичного ураження, найчастіше локалізуються на твердому піднебінні і значно рідше — на м'якому.

Дефекти піднебіння, що виникли внаслідок вогнепальної травми, не мають типової локалізації та форми, а тканини піднебіння покриті рубцями.

Дефекти піднебіння спричиняють зміни функції унаслідок з'єднання ротової порожнини з носовою порожниною. За такої умови порушується вживання їжі, рідка страва потрапляє у носову порожнину, зумовлюючи хронічне запалення слизової оболонки. Зміна мови проявляється у вигляді відкритої гугнявості.

Протезування дефектів піднебіння проводиться лише за наявності протипоказань до пластики або в разі відмови хворого від операції. Мета протезування полягає у розмежуванні ротової і носової порожнини та відновленні утрачених функцій. Вроджені незарощення губи у дітей ушивають у перші місяці життя. Незарощення твердого і м'якого піднебіння оперують у б-7-річному віці. До цього часу дитина користується обтуратором, що "плаває". Протезування у разі дефектів піднебіння у кожного хворого має свої особливості, пов'язані з наявністю зубів на верхній щелепі, локалізацією та величиною дефекту, станом його краю.