Постановки

Пуччіні довго вагався, кому довірити партію Чіо-чіо-сан, і після довгих роздумів зупинив свій вибір на Розіні Сторкіо. Прем'єра опери "Мадам Баттерфляй" відбулась у театрі "Ла Скала" в Мілані 17 лютого 1904 року. Незважаючи на впевненість композитора і мистецтвознавців, що прем'єра пройде з успіхом, її не сприйняли і навіть гучно засвистали. Це було страшним ударом для Пуччіні. Він не хотів нікого бачити й ні з ким розмовляти, та друзям вдалося його переконати, що варто ще раз спробувати.

Зі зміною виконавиці головної ролі на українську співачку Соломію Крушельницьку, та деяких деталей (особливо в першій дії), а також із поділом двох актів на 3 частини (тобто практично на 3 акти) опера через 3 місяці мала тріумфальний успіх у театрі «Ґранде» в Брешії.

1. Музична культура ХХст.Музика зазнавала процесів, схожих з іншими видами мистецтва. З рубежу віків почався інтенсивний пошук нової сучасної мови, що призвело до невідомого раніше багатоманніття музичних стилів і напрямків. Найрадикальніший крок в цьому напрямку зробив А. Шенберг — винахідник атональності і додекафонії. Паралельно з ним творили імпресіоністи Клод Дебюссі та Моріс Равель, представники неокласицизму Ігор Стравінський, Пауль Хіндеміт, традиції романтизму продовжували Сергій Рахманінов та Ріхард Штраус, класиками радянської музики стали Сергій Прокоф'єв та Дмитро Шостакович, поєднання класичних традицій з елементами джазу властиве творчості Джорджа Гершвіна. Класичне виконавське мистецтво XX століття представлено іменами Герберта фон Караяна, Д. Макропулоса, Ієгуді Менухіна, Євгена Свєтланова. У міжвоєнний період визнання у музиці здобули і композитори Латинської Америки. Це Педро Умберто Альенде з Чилі, Ейтор Вілла-Лобос з Бразилії, Сільвестре Ревуельтас з Мексики. С. Ревуельтас разом з К. Чавесом стали засновниками мексиканської композиторської школи. 

ХХ ст. ознаменоване відкриттям і феноменально швидким поширенням нових видів і жанрів музики, музичної творчості, розрахованих на масову аудиторію. Так у 20-і рр. завойовує популярність джаз, а у 50-60-і — рок. Одним з виконавців — визнаних реформаторів популярної музики ХХ століття — був американський співак Елвіс Преслі. 

2. Феномен Ігоря Стравінського.

І́гор Фе́дорович— російський композитор та диригент українського походження. Син співака Федора Гнатовича Стравінського.

Ігор Стравінський народився в Оранієнбаумі поблизу Санкт-Петербурга. З дитячих років вчився гри на фортепіано. У 1903—08 брав уроки композиції у Миколи Римського-Корсакова, якого називав своїм духовним батьком. В 1906 році одружився на своїй двоюрідній сестрі Катерині Носенко, з якою мав двох синів та двох дочок.

Стиль

Творчість Стравінського вирізняється образно-стилістичною різноманітністю, проте підпорядкованою в кожен творчий період своїй стрижньовій тенденції.

У т. зв. російський період (1908 — початок 20-х рр.), найкращими творами якого є балети «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна», хореографічні сцени «Весілля, Стравінській виявляв особливу цікавість до якнайдавнішого і сучаснішого йому російському фольклору, до ритуальних і обрядових образів, до балагану, лубка. У ці роки формуються принципи музичної естетики Стравінського, пов'язані з «театром уявлення», закладаються основні елементи музичної мови — «поспівковий» тематизм, вільний метроритм, остинатність, варіантний розвиток і т. д.

У наступний, т. зв. неокласицистський період (до початку 1950-х рр.) на зміну російській тематиці прийшла антична міфологія, істотне місце зайняли біблійні тексти. Стравінській звертався до різних стильових моделей, освоюючи прийоми і засоби європейської музики бароко (опера-ораторія «Цар Едіп», 1927), техніку старовинного поліфонічного мистецтва («Симфонія псалмів» для хору і оркестру, 1930) та ін. Названі твори, а також балет із співом «Пульчинелла» ,балети «Поцілунок феї» (1928), «Орфей» (1947), 2-а і 3-а симфонії (1940, 1945), опера «Пригоди гульвіси» (1951) — не стільки високі зразки стилізації, скільки яскраві оригінальні твори (використовуючи різні історико-стилістичні моделі, композитор відповідно до своїх індивідуальних якостей створює сучасні по звучанню твори).

Пізній період творчості (з середини 1950-х рр.) характеризується переважанням релігійної тематики («Священний спів», 1956; «Заупокійні співи», 1966, та ін.), посиленням ролі вокального елементу (слова), вільним використанням додекафонної техніки (проте в рамках властивого Стравінському тонального мислення). При всій стилістичній контрастності творчість Стравінського відрізняється єдністю, обумовленою його російським корінням і наявністю стійких елементів, що виявляються в творах різних років. Стравінській належить до провідних новаторів 20 століття. Він одним з перших відкрив нові музично-структурні елементи у фольклорі, асимілював деякі сучасні інтонації (наприклад, джазові), вніс багато нового в метроритмічну організацію, оркестрове письмо, трактування жанрів. Кращі твори Стравінського істотно збагатили світову культуру і справили вплив на розвиток музики 20 ст.

За своє творче життя Ігор Стравинський віддав належне захопленню неокласицизмом, авангардною музикою, але врешті-решт прийшов до духовної. Переломною для нього стала «Меса» (1948). 1956 завершені «Священні піснеспіви», 1966 — «Заупокійні піснеспіви».

Значну частину своїх творів Стравінський писав на українській землі, а їхні джерела знаходив в українському фольклорі. Райським куточком для своєї творчості І.Стравінський називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини.Тут він написав: фантазію для оркестру «Феєрверк», працював над 17 творами, серед яких «Жар-

Балети

Жар-Птиця
Петрушка
Весна священна
Соловей
Байка про Півня, Лисицю, Кота та Барана
Історія солдата
Пульчинела
Свадебка
Аполон Мусагет
Поцілунок Феї
Персефона
Гра в карти
Балетні сцени
Орфей
Аґон

Опери

Соловей
Байка (див. Балети)
Мавра
Цар Едіп
Персефона для чтеця, солістів, камерного оркестру
Babel
Пригоди гульвіса (рос. похождения повесы)
Всесвітній потоп