Композиторський стиль
Не схильний до музичного новаторства, Пуччіні просто використовував прийоми, що подобалися йому, винайдені попередниками і сучасниками (зокрема, Верді, Вагнером, і веристами). Незвичайно обдарований мелодично, він твердо слідував своєму переконанню, що музика і дія в опері повинні бути нерозривні. З цієї причини, зокрема, в операх Пуччіні немає увертюр. Завдяки мелодійному багатству своїх творів, опери Пуччіні, поряд з операми Верді і Вагнера, є найчастіше виконуваними операми у світі
Послідовники
Мелодичний вплив Пуччіні був величезний. Пуччіністамі назвав його послідовників Іван Соллертинський, відзначивши, що «самим ярим» представником цього руху став Кальман. До «пуччіністів» також відносять Ф.Легара та І.Дунаєвського.
Мада́м Баттерфля́й Чіо-чіо-сан — опера Джакомо Пуччіні у двох діях і трьох частинах; лібрето Луїджі Ілліка і Джузеппе Джакоза за мотивами драми Давида Беласко «Гейша», що її написано за мотивами однойменної журнальної повісті Джона Лютера Лонга.
Уперше поставлено: Мілан, театр «Ла Скала», 17 лютого 1904 року; в новій редакції: Брешія, театр «Ґранде», 28 травня 1904 року.
Зміст
Дія відбувається в Нагасакі в кінці XIX століття.
Дія перша
Японський будинок на одному з пагорбів поблизу Нагасакі. Горо показує його американському лейтенантові морського флоту Пінкертону, що збирається жити тут з юною гейшею Чіо-Чіо-сан: їхній шлюб за японським ритуалом має незабаром відбутися. З'являється американський консул Шарплес, що йому Пінкертон викладає свої легковажні погляди на життя, зокрема, на шлюб з японкою, залишає йому можливість згодом одружуватися з американкою. Але ось далеко лунають голоси Чіо-Чіо-сан та її друзів. Чіо-Чіо-сан, прозвана Баттерфляй, розповідає про своє життя: батько її був знатний самурай, але бідність змусила дівчину стати гейшею. Вона готова зректися своєї релігії, якщо цього хоче Пінкертон. Коли церемонія одруження завершується, починається веселий бенкет, що його перериває прихід розгніваного дядька Баттерфляй - бонзи. Він дізнався про наміри племінниці перейти в християнство і проклинає її разом з іншими родичами. Пінкертон усіх проганяє і веде свою дружину в будинок.
Дія друга Частина перша
Минуло три роки. Баттерфляй у своєму будинку чекає повернення Пінкертона й переконує служницю Судзукі, що він незабаром повернеться. Входять Шарплес і Горо: в руках у консула лист, - у ньому Пінкертон просить його повідомити Баттерфляй, що він одружився з американкою. Шарплес ніяк не наважується сказати про це молодій жінці. Він радить їй погодитися на пропозицію принца Ямадорі. Баттерфляй показує їм свого маленького сина: він чекає батька. Чути гарматний постріл, - він сповіщає, що в порт прибув американський корабель. Баттерфляй охоплена радістю, вона прикрашає будинок квітами й чекає Пінкертона. Настає ніч. Судзукі засинає біля дитини, Баттерфляй не спить.
Частина друга
Світає. Баттерфляй, утомившися від безсонної ночі, прилягла відпочити. У цей момент у будинок заходять Пінкертон, його дружина Кет і консул: лейтенант сподівається, що його колишня кохана віддасть йому дитину. Дізнавшись від Судзукі, як вона чекала його, він не може стримати хвилювання. Баттерфляй по обличчю Кет і зі слів консула здогадується про все. Вона віддасть сина тільки за півгодини. Коли всі йдуть, вона завішує кімнату й готується до смерті. Судзукі заштовхує до кімнати хлопчика, сподіваючись відвернути мати від жахливого наміру. Молода жінка ніжно прощається з ним, дає йому іграшки й зав'язує очі, й за ширмою завдає собі удару кинджалом. У неї ще вистачає сил повернутися до дитини й в останнє обійняти його. Пінкертонів голос кличе її, лейтенант і консул заходять у кімнату. Чіо-Чіо-сан, умираючи, слабким жестом показує їм на сина.