11. Бюджетний процес та його етапи

Бюджетний процес - це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання. Основою для організації бюджетного процесу є бюджетний регламент –це документ, у якому встановлюється порядок, строк складання, розгляду та затвердження бюджету, а також організація його виконання, який затверджується ВРУ.

Група фахівців, серед яких В. М. Опарін, поділяє бюджетний процес на дві частини: 1) бюджетне планування; 2) виконання бюджету. Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу - виконується той бюджет, який прийнято. Завдання бюджетного планування визначаються необхідністю вирішення триєдиного завдання формування бюджету: 1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету; 2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями; 3) збалансування бюджету.

Бюджетний кодекс України визначає такі стадії бюджетного процесу: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства. На І етапі Міністерство фінансів подає проект Державного бюджету України (ДБУ) на розгляд Кабміну. Кабмін приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами ВРУ не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. На ІІ етапі ВРУ проект розглядається у трьох читаннях на пленарному засіданні і приймається до 1 грудня року, що передує плановому. На ІІІ етапі участь у виконанні бюджетів беруть під-ва, організації, та установи усіх форм власності, а також населення які пов’язані з доходами і видатками бюджетів. Виконання ДБУ забезпечує Кабмін, Мінфін здійснює загальну організацію та управління виконанням ДБУ, координує дія-сть учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. В Україні застос. Казначейська форма обслуговування дер і міс бюджетів України. На ІV етапі складається бюджетна звітність, яка є невід’ємною і важливою складовою робіт, пов’язаних із 1 стадією бюджетного процесу, що впливає надалі на якість наступних його етапів.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами). Бюджет складається на рік. Цей період має назву бюджетного періоду. В Україні він збігається з календарним роком, проте є держави, у яких бюджетний рік не збігається з календарним.

Досвід інших країн зобов'язує нас розглядати бюджетний процес як нерозривний цілісний процес, що складається з трьох основних моментів: 1) періоду формування проекту бюджету - "до початку бюджетного року"; 2) самого "бюджетного року"; 3) періоду після закінчення "бюджетного року". Спочатку відбувається підготовка проекту бюджету органами виконавчої влади та робота органів законодавчої влади над бюджетом, потім - виконання бюджету. На завершення - контроль за виконанням бюджету, підбиття підсумків, підготовка звіту про його виконання. Все це має бути чітко врегульовано правовими нормами, які закріплюють основні принципи бюджетного процесу, що відповідають принципам бюджетного права.

12. Система соціального страхування в Україні

Соціальне страхування (СС) виражає економічні відносини в процесі розподілу і перерозподілу ВВП шляхом формування фондів грошових коштів та їх використанням для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також охорони здоров’я. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту (що включає матеріальне забезпечення громадян у визначених законом випадках) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

СС існує в 2 формах: добровільне і обов’язкове. Добровільне - страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Обов’язкове –є різновидом державних соціальних гарантій, які забезпечуються через цільові позабюджетні фонди.

В Україні існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:- пенсійне страхування;- на випадок безробіття;- у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; - від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; медичне страхування.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

наявністю осіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, отже, не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати своє життя;

наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.

У соціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності або ж за браком такої від народження, при втраті годувальника, при безробітті. З економічної точки зору соц. Стр-ння виступає важелем розподілу та перерозподілу грошових коштів у суспільстві та пов’язане з розвитком економіки.

Соціальне страхування покликане виконувати такі функції: формування грошових фондів, з яких покриваються затрати, пов'язані з утриманням непрацездатних та осіб, що, з огляду на обставини, не беруть участі в трудовому процесі; забезпечення певною мірою чисельності та структури трудових ресурсів;скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян; сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу.