36. Пайові та боргові цп

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують, право володіння або відносин позик, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідентів, або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Основні цінні папери поділяються на пайові та боргові.

Пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН).

До пайових цінних паперів відносяться всі види акцій, а також інвестиційні сертифікати, сертифікати ФОН.

Сертифікат фонду операцій із нерухомістю (сертифікати ФОН) - це цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю.

Інвестиційний сертифікат підтверджує частку участі в інвестиційному фонді і дає право на отримання певного доходу від цінних паперів, що складає цей інвестиційний фон.

Акція - це безстроковий цінний папір,  що свідчить про внесок в майно акціонерного товариства (АТ) і дає право на отримання частини доходу АТ, що підлягає розподілу у вигляді дивідендів, а також на участь в управлінні товариством. Розрізняють привілейовані і прості акції. Від звичайної акції привілейована відрізняється тим, що сума дивідендів по ній фіксована, наперед обумовлена і складає певний відсоток від  номінальної вартості акції (не залежить від поточного прибутку підприємства). Величина дивіденду по звичайних акціях не фіксована, вона залежить від отриманого прибутку і рішення збору акціонерів по виділенню частки засобів на виплату дивідендів.

Боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі.

Вони можуть бути як короткостроковими (з терміном погашення менше одного року), так і довгостроковими (з терміном погашення більше одного року). Дохід по цих цінних паперах може бути як регулярним (коли певні відсотки від номінальної вартості цінних паперів виплачуються регулярно в певні терміни протягом всього періоду позики), так і разовим (одержуваним у момент погашення облігації за рахунок різниці між покупкою і номінальною вартістю), але у будь-якому випадку дохід є фіксованим і гарантованим

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.

Облігації місцевих позик - це цінні папери, що випускаються містом (або комунальним підприємством).

Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Депозитний або ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку - емітента про внесок грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і відсотків по ньому. Депозитні сертифікати видаються юридичним особам, ощадні - фізичним.

Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку.