- •1. Бюджетна система України: принципи, структура, проблеми управління
- •2. Бюджетний дефіцит, методи фінансування бюджетного дефіциту
- •3. Джерела формування доходів і структура видатків Пенсійного фонду України.
- •4. Класифікація боргу і фінансування бюджету
- •5. Класифікація державних позик
- •6. Місцеві фінанси та проблеми проведення адміністративно-територіальної реформи
- •7. Основи формування фінансів органів місцевого самоврядування
- •8. Міжбюджетні відносини та необхідність фінансового вирівнювання
- •9. Система фінансування соціальних гарантій в Україні
- •10. Необхідність впровадження медичного страхування в Україні
- •11. Бюджетний процес та його етапи
- •13. Поняття і види міжбюджетних трансфертів
- •14. Бюджетна класифікація доходів і видатків
- •15. Основи бюджетного фінансування закладів соціокультурної сфери
- •16. Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •17. Державний бюджет. Суть, структура, організація складання
- •18. Доходи і видатки загального фонду Державного бюджету України
- •19. Доходи і видатки спеціального фонду Державного бюджету України
- •21. Класифікація та функції податків. Шляхи удосконалення оподаткування в Україні
- •22. Податкова система України: поняття і елементи
- •23. Пряме та непряме оподаткування в Україні
- •24. Оподаткування доданої вартості в Україні
- •25. Оподаткування прибутку підприємств в Україні та шляхи його реформування.
- •26. Оподаткування доходів фізичних осіб
- •27. Ресурсні та рентні платежі
- •28. Місцеві податки та збори. Проблеми запровадження податку на нерухомість в Україні
- •1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
- •2. Збір за місця для паркування транспортних засобів
- •3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
- •4. Туристичний збір
- •29. Оподаткування фонду оплати праці в Україні
- •30. Зміст, субєкти та обєкти страхування
- •31. Економічна суть, функції та принципи страхування
- •32. Суть, методи та форми перестрахування, співстрахування
- •33. Роль та значення деривативів в системі фінансового ринку
- •34. Поняття та структура фін. Ринку, його роль у перерозподілі фін. Ресурсів
- •35. Суть, структура та принципи функц. Фондового ринку
- •36. Пайові та боргові цп
- •37. Поняття та види банківських інвестицій
- •38. Факторинг та форфейтинг як інструменти фінансування
- •39. Принципи форми та функції кредиту
- •40. Роль та функції Національного банку в кредитній системі
- •41. Суть векселя та його види. Класифікація банківських операцій з векселями.
- •1. Балансові
- •2. Позабалансові
- •42. Операції та послуги комерційних банків
- •43. Суть та структура банківської системи України
- •44. Склад та структура ресурсів банку
- •45. Формування власного капіталу банку
- •46. Депозитні операції банків
- •47. Кредитні ризики
- •48. Сутність, класифікація та принципи банківського кредитування.
- •49. Лізингові операції банків.
- •50. Діяльність банків на ринку цінних паперів.
- •51. Грошовий оборот та грошовий ринок.
- •52. Поняття попиту та пропозиції грошей.
- •53. Грошові системи та їх елементи.
- •54. Сутність, причини, форми та види інфляції.
- •55. Види грошових систем та їх еволюція.
- •56. Валюта та валютна система
- •57. Валютний курс, його види та порядок встановлення.
- •58. Валютний ринок: структура, функції та операції
- •59. Міжнародні валютно-кредитні установи
- •60.Платіжний баланс та золотовалютні резерви в системі регулювання валютного ринку.
- •61. Державний борг України: поняття та структура.
- •62.Поняття та елементи управління фінансами
- •63. Система державних фінансів
- •64. Склад фінансової системи та характеристика її ланок
- •65. Сутність, визначення та функції фінансів
- •66. Сутність та форми державного кредиту.
- •67.Фінансова політика, як складова частина економічної політики України
- •68. Характеристика балансу фінансових ресурсів і витрат держави
- •69. Фінансовий механізм: сутність методи інструменти
- •70. Види облігацій та їх параметри
- •71. Обєкти і суб’єкти інвестиційної діяльності
- •72. Джерела та методи фінансування інвестиційної діяльності
- •73. Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій
- •74. Міжнародна інвестиційна діяльність та її інституції
- •75. Організація процесу фінансового інвестування
- •76. Оцінка інвестиційного ринку на основі фондових індексів
- •77. Поточні та довгострокові фінансові інвестиції
- •78. Принципи та послідовність складання бізнес – плану інвестиційного проекту
- •79. Власний капітал, його функції та складові
- •80. Методи фінансового планування підприємств
- •81. Основи організації фінансів суб’єктів підприємств
- •82. Елементи і підсистеми фінансового планування
- •83. Принципи фінансового планування підприємств
- •84. Чистий грошовий потік (cash-flow), його показники
- •85. Система показників рентабельності суб’єкта господарювання
- •86. Фінансова звітність підприємства: порядок формування та особливості використання у фінансовому аналізі
- •89. Фінансові кредити, їх значення в діяльності підприємства
- •87. Фінансовий аналіз ліквідності та структури капіталу підприємства
- •88. Фінансовий аналіз оборотності активів підприємства
- •90. Форми фінансування підприємств та критерії прийняття фінансових рішень
31. Економічна суть, функції та принципи страхування
Страхування є економічною категорією, яка обумовлена рухом грошової форми вартості при формуванні та використанні відповідних цільових фондів у процесі розподілу й перерозподілу грошових доходів і накопичень.
Страхування — це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.
Головні суб’єкти: страховик та страхувальник. З цих міркувань страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.
Ризикована функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов’язані із втратою життя і здоров’я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10 %. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події. Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій.
Зазначені функції страхування є специфічними. Проте у сфері страхової діяльності виявляються й інші функції, а саме: притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція) та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни при формуванні страхових тарифів).
Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них належать:
Конкурентність, Страховий ризик (це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування), Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об’єктом. Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високої довіри між сторонами. Страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку. Франшиза — це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми. Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Співстрахування — це страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обов’язки кожного страховика. Перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика або професіонального перестраховика.
Диверсифікація. Поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу. Закон України «Про страхування» передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними.