25. Оподаткування прибутку підприємств в Україні та шляхи його реформування.

Платниками податку на прибуток підприємств є юридичні особи, як резиденти так і нерезиденти, що провадять господарську діяльність та отримують прибуток. Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно ПК. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

При веденні податкового обліку з ПНП використовуються такі податкові періоди: квартал; півріччя;

3 квартали; рік. Скасовано правило “першої події”. Доходи /витрати визнаються в момент їх нарахування

Податковим Кодексом передбачене поступове зниження ставки податку: - з 1 квітня 2011 р по 31 грудня 2011 року ставка податку на прибуток становитиме – 23 %; - з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 року – 21 %; - з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 року – 19 %; - з 1 січня 2014 року – 16 %.

Податкові канікули (ст.154) - 0% –з 1 січня 2011 до 1 січня 2016 застосовуються до компаній, які:

утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року, АБО вже існують, та у яких протягом 3 послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, АБО; були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК, та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Звільнення від оподаткування: 80% прибутку від продажу певних видів енергозберігаючого обладнання власного виробництва; 50% прибутку від проведення енергозберігаючих заходів.

ПнП=(Д - В )*СП, де Д –доходи, що враховуються при обчислені бази оподаткування; В –витрати, що враховуються при обчислені бази оподаткування включаючи суму амортизації; СП – ставка податку.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з: доходу від операційної діяльності; інших доходів. Дохід від операційної діяльності включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг; дохід банківських установ. Інші доходи включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів; доходи від операцій оренди/лізингу; отримані суми штрафів та/або неустойки чи пені; вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг, суми отриманої безповоротної фінансової допомоги, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

До суми оподатковуваного доходу не включається також амортизація.

Нинішній системі прибуткового оподаткування притаманні такі проблеми: - наявність двох паралельних обліків – бухгалтерського та податкового;- безсистемне, необґрунтоване надання пільг

Головними причинами, що спричиняють розбіжності показників фінансової і податкової звітності є: дата визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку та відповідно до податкового законодавства, обмеження щодо віднесення затрат до валових витрат.

До напрямів реформування податку на прибуток, слід віднести: скасування пільг на податок з прибутку підприємства. Такий захід надасть змогу знизити ставку податку на прибуток, тобто якщо ставка податку на прибуток підприємств не є високою, то підприємства зможуть обійтися і без пільги, оскільки встановлена пільга не є вагомим показником стимулювання. Досвід розвинутих країн свідчить, що поширення форми підтримки підприємства, як пільги на податок з прибутків підприємства, не є перспективною; запропонувати регресивне оподаткування прибутку підприємств. Суть у тому , що при його оподаткуванні можна використовувати систему ставок податку, причому ставка податку повинна зменшуватися за умови збільшення розміру об’єкта оподаткування. Тоді розмір податку збільшився б при зниженні ставки за рахунок зростання розміру прибутку .Це відповідало б інтересам держави. Але, з іншого боку , це відставання між зниженням ставки і збільшенням прибутку має бути обґрунтованим і достатнім, щоб такий підхід в оподатковуванні відповідав би й інтересам платників податків, не применшуючи їхніх стимулів до підприємницької діяльності і не зменшуючи частини прибутку , що залишається в їхньому розпорядженні .