23. Пряме та непряме оподаткування в Україні

Класифікація податків за формою оподаткування: -прямі(ПнП підприємств, ПДФО,податок з власників транспортних засобів, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок на промисел, фіксований сільськогосподарський податок). Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. -непрямі(ПДВ, АЗ, мито). Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Показники прямого і непрямого податкування: 1. Справедливість оподаткування (з погляду платоспроможності платників): непрямі податки – соціально несправедливі, прямі – соціально справедливі; 2. психологічний фактор: непрямі – психологічно не сприймаються, оскільки сплачуються непомітно для споживача, прямі – психологічно сприймаються важко;3. складність визначення податкової бази: непрямі – відносно прості розрахунки, прямі – відносно складні розрахунки;4. можливість ухилення від сплати податків: непрямі – низька, майже відсутня, прямі – досить висока;5.формування доходів бюджету: непрямі – стабільні надходження в бюджет, прямі – менш стабільні надходження в бюджет;

Пряме оподаткування.

Основною формою прямого оподаткування є прибутковий податок. Залежно від платників податку він поділяється на два види: з юридичних осіб;з фізичних осіб.

Платниками податку на прибуток підприємств є юридичні особи, як резиденти так і нерезиденти, що провадять господарську діяльність та отримують прибуток.Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно ПК.

Податковим Кодексом передбачене поступове зниження ставки податку: - з 1 квітня 2011 р по 31 грудня 2011 року ставка податку на прибуток становитиме – 23 %; - з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 року – 21 %; - з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 року – 19 %; - з 1 січня 2014 року – 16 %.

Податкові канікули (ст.154) - 0% –з 1 січня 2011 до 1 січня 2016 застосовуються до компаній, які:

утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року, АБО вже існують, та у яких протягом 3 послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, АБО; були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК, та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

ПДФО, як свідчить сама назва, сплачують фізичні особи, резиденти та нерезиденти. Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суму податкової знижки такого звітного року.

Ставки: 15% - До загального оподатковуваного доходу, що не перевищує 10 мзп, 17% - До загального оподатковуваного доходу, що перевищує 10 мзп, 10% - Для окремих категорій робітників (шахтарі), 5% - Дохід від продаж рухомого майна резидентами, крім1-го продажу легкового автомобіля протягом року. Для нерезидентів –15%/17%, 5% - Дохід від продажу земельної ділянки понад норми безоплатної передачі землі, 5% - Дохід від продажу житлової нерухомості більше 1-го разу на рік (тест –власність протягом 3-х років), 5% - Дохід від продажу комерційної нерухомості, 5% - Дивіденди від емітента-резидента, 1% - Дохід від 1-го продажу легкового авто протягом року, 30% - Доходи у вигляді виграшів та призів, 0% -Спадок від родичів 1-го ступеню споріднення.

ПДФО= (ЗП - ЄСВ - ПСП)*СП, де ЗП – сума нарахованої заробітної плати; ЄСВ – сума єдиного соціального внеску (3,6%); ПСП – сума податкової соціальної пільги, на яку має право платник податку; СП – ставка податку.

Спрощена система оподаткування запроваджується для юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: – 6 відсотків суми виручки від реалізації (повинна бути платником ПДВ); – 10 відсотків суми виручки від реалізації (не може бути платником ПДВ).

Спрощена система оподаткування для фізичних осіб. Єдиний податок. Обов’язкові умови переходу на спрощену систему: бсяг виручки від реалізації продукції за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн., кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах протягом року, включаючи членів сім’ї, не повинна перевищувати 10 осіб. Ставку єдиного податку встановлюють місцеві ради у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності. Для платника єдиного податку звітний період – квартал.

Податки і збори, які спрощенці платитимуть:екологічний податок; місцеві податки із збори (туристичний збір, збір за парковку, податок на нерухоме майно); збір за першу реєстрацію транспортного засобу; рентну платню за нафту, природний газ і газовий конденсат; збір за користування радіочастотним ресурсом.

Фіксований с/г податок. Платниками податку можуть бути с/г товаровиробники, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Платники ФСП не є платниками: податку на прибуток підприємств, збору за спеціальне використання води, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у частині провадження торговельної діяльності земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): - для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,15;- для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09;- для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09; -для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,03; - для земель водного фонду - 0,45.

Податковим кодексом України введено новий місцевий податок – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який набере чинності з 1 січня 2012 року. До платників податку належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи а також юридичні особи – організації. Об’єкти оподаткування – це житлова нерухомість, а саме: будівлі, віднесені, до житлового фонду, дачні та садові будинки. Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються сільською, селищною та міською радою за 1 м² житлової площі об’єкта житлової нерухомості в наступних межах: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м², та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м², – до 1% розміру мінімальної заробітної плати; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м², та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м², – 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати (розмір такої заробітної плати встановлюється на законодавчому рівні станом на 1 січня звітного року).

Земельний податок. Об’єктом оподаткування є площа земельної ділянки. Ставки податку диференціюються залежно від призначення земель: сільськогосподарського; несільськогосподарського.

Для земель сільськогосподарського призначення ставки диференціюються: 1.залежно від напрямів використання: рілля і багаторічні насадження; сінокоси і пасовища; 2. від родючості ґрунтів.

Непряме оподаткування.

Податок на додану вартість (ПДВ) є видом універсального акцизу, який установлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень бюджету. Особливістю ПДВ, на відміну від податку з обороту є те, що він не поширюється на додану вартість, яка вже була раніше оподаткована. Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення,

Об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом. Застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і нульова, однак Податковий кодекс України передбачає зниження основної ставки податку до 17 % з 1 січня 2014 року.

ПДВ=ПЗ-ПК, де ПЗ – податкове зобов’язання, а ПК – податковий кредит.

Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують ці товари. Об’єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних – їх митна вартість. Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено стягнення податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць).

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни. Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок. Ставки мита встановлюються: у процентах до митної вартості; у грошовому вимірі в євро на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики.