1.2 Поняття ціноутворення в економічній науці
Спершу, як говорити про ціноутворення потрібно зазначити ще раз що ж таке ціна.
Ціна - грошове вираження вартості товару, економічна категорія за допомогою якої виміряється кількість уречевленої і живої праці на виробництво товару суспільно необхідним робочим часом.
Звичайа ціна - вважається ціна товарів(робіт, послуг) , визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари(роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари(роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємнонезалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари(роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів(робіт, послуг).[6, 107]
Ціноутво́рення — процес встановлення і розробки ціни на товари та послуги. Базується на попиті, вартості, пропозиції, товарно-грошовому обігу.
Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. На попит впливають такі основні чинники:
ціна продукту,
ціни на взаємозамінювані та взаємодоповнювані продукти,
доходи населення,
індивідуальні смаки й уподобання.
Закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту та величиною попиту на нього.(Графік 2.1)
Графік 2.1
Крива попиту на товар
Q – обсяг продажу товару
P – ціна за одиницю товару
D – попит
Пропозиція - це кількість продукту, яку виробник бажає та спроможний виробляти і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж певного проміжку часу. Товарна пропозиція з ціною пов'язана прямою залежністю. Окрім ціни на пропозицію впливають ще низка чинників:
ціна продукту,
ціни на взаємозамінювані і взіємодоповнювані продукти,
витрати виробництва,
податки,
технології і т.д.
Якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції, якщо ціна знижується, то зменшується величина пропозиції - закон пропозиції(Графік 3.1).
Графік 3.1
Крива пропозиції товару
P–ціна за одиницю товару Q – обсяг продажу товару
S – пропозиція
Вартість — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.За означенням класичної економіки вартість — це суспільно необхідна праця, яку потрібно затратити на виготовлення продукту.[16,1]
Товарний обіг(ТО) — форма обміну товарів та послуг за допомогою грошей. Розподіляється на два відносно самостійні процеси: продаж товару за гроші (Т-Г) і купівля за ці гроші готового товару (Г-Т). Внаслідок цього ТО відрізняється від безпосереднього обміну і формою, і змістом. ТО постійно сприяє подальшому поглибленню суспільного розподілу праці. Об'єктами ТО в сучасних умовах є засоби виробництва, предмети споживання, матеріальні послуги, продукти інтелектуальної діяльності. З розвитком товарного виробництва сфера торговельної діяльності розширюється, з'являються нові ринки засобів виробництва, робочої сили, цінних паперів, іноземних валют тощо.[7,1]
Грошовий обіг – безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових, торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій. Здійснюється у рамках грошової системи кожної країни; неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей.[5,1]
В ринковій економіці ціноутворення здійснюється за таких умов:
достатньо вільне визначення цін шляхом угоди про купівлю-продаж між покупцем і продавцем;
у конкурентному ринковому середовищі, що забезпечує вільний вибір поведінки покупців і продавців;
на основі рівноваги попиту та пропозиції шляхом установлення цін рівноваги.
За визначення цін на продукцію чи ресурси підприємства повинні враховувати такі основні види ціноутворення:
вільне ціноутворення — покупець і продавець до і після угоди не зв’язані жодними зобов’язаннями;
договірно-контрактне ціноутворення — покупець і продавець самостійно здійснюють угоду купівлі-продажу, але мають до чи після неї зобов’язання;
ф’ючерсна угода (з англ. future) — майбутня закупівля за ціною, зафіксованою в контракті, з метою страхування існуючих активів від зміни цін, курсів, %;
хеджування — страхування валютного ризику, в тому числі й у ф’ючерсних угодах;
опціон — угода, в якій одна сторона надає другій право купувати/продавати фінансовий інструмент (акцію, облігацію, ф’ючерсний контракт, процентну ставку, валюту);
ціноутворення в умовах часткової або повної монополізації ринку - монополії (один продавець), монопсонії (один покупець), олігополії (декілька продавців), олігопсонії (декілька покупців), що примушують одну чи обидві сторони приймати примусові умови.[2,1]
Типи ціноутворення:
Витратне ціноутворення – ціноутворення, при якому в основу формування ціни закладають витрати виробництва та обігу.
Кероване ціноутворення – становище в економіці, при якому ціни на окремі товари і послуги визначаються урядовими органами, офіційними або неофіційними об'єднаннями постачальників, а також торговельними асоціаціями на основі ринкових механізмів.
Пікове ціноутворення – встановлення ціни за використання споруд і обладнання або за товар і послугу на вищому рівні, коли попит на них вищий, і на нижчому, коли попит нижчий.
Ринкове ціноутворення – ціноутворення на основі взаємодії попиту та пропозиції.
Централізоване державне ціноутворення – ціноутворення на основі призначення цін державними органами.
Цільове ціноутворення – метод встановлення цін, при якому вони формуються таким чином, щоб одержати бажаний або якомога більший рівень доходу на вкладений капітал.
Фактори ціноутворення:
базові;
кон'юнктурні;
регулюючі.
Методи ціноутворення:
Ринкові: поточної ціни; запечатаного конверта.
Економічні: метод питомних показників; метод регресійного аналізу; баловий метод; агрегатний метод.[3,1]